Розділ II

TEXT

<-розділ I

Мірило для судження реліґії

ЯКЕ ж є мірило для міряння всіх реліґій? Що це, що відзначає реліґію як правдину? Чи реліґія є тільки в суті витвором чоловіка через його стичність з природою? Або, чи є обявлена реліґія, яка прийшла до нього при помочі надприродних средств? Оці є питання, які люди усіх вір і віросповідань мусять відповісти згідно з розсудком і фактами нім вони можуть вирішити, чи вони мають правдиве знання й почитання, або чи їм потрібно зробити зміну в інтересі їх вічного добра.

² У світі сьогодні є багато реліґій, що існували через довгий вік із многими послідовниками. Наприклад, гіндуїзм, буддаїзм, таоїзм, конфуціянство, шінтоїзм, юдаїзм, магамеданізм і христіянство. Всі вони мають свої святі писання. Гіндуси мають Веди, чотири книзі знання; у буддистві є святі писання, “ТриКошики Мудрости”; таоїсти мають святу книгу Тао Те Кіннґ; конфуціяни мають старинну книгу “Весна й Восінь”; шінтоїсти мають “Записки” Коїїкі; правовірні Жиди мають Талмуд; магометани — Коран; христіяни — Святі Писання або Біблію. Декотрі із тих святих писань поклонники уважають за обявлену реліґію, з джерела вищого ніж чоловік. Признаючи, що є сили вищі ніж людські, [кінець 19 сторінки]добрі й лихі, ми мусимо запитати: Чи кожний склад тих майбутніх “святих” книг має свої обявлення із доброго або й лихого джерела? Котре з них є правдиве відкриття?

³ Надприродне обявлення є конечно потрібне. Ми не можемо покладатися на так звану людську “природну реліґію”. Люди мають такі змисли як вид, слух й чуття. Вони можуть бачити дива природного світу — землю, сонце, місяць і зорі. Вони бачуть, чують і відчувають явища, які виринають з операції законів, що правлять цим природним світом. Із досвідчення вони вирішують, що є шкідливе і що є корисне. Вони мають споріднення одні з одними в людській суспільності і через те установляють правила для властивої поведінки. Вони приходять у стичність із многими силами й явищами, яких вони не можуть розуміти ані вияснити і тому вони надають їм забобонні свійства. Цим робом вони будують “природну реліґію”, систему правил, обичаїв і почитання чогось видимого або невидимого.

⁴ Але ж чесність змушує нас признати, що всі люди є незвершені, отже й підлягають помилкам й промахам. У ріжних частях землі, широко віддалених, люди мають відмінні досвідчення, відмінні спілкування, відмінні речи до поборювання й відмінні джерела інформації. Отже в розвою природної реліґії неминуче настають розбіжності в ріжних дільницях землі. Люди також є зіпсуті і часто воліють зла замість до-[кінець 20 сторінки]бра з причини самолюбної сатисфакції, яку вони дістають із такого збочення справи. Вони також мають обмежене знання. Наслідок є, що природна реліґія не містить ні правди ні праведності. У многих случаях вона нівечить те що чисте, здорове, справедливе й будуюче. Через те, обявлення мусить прийти від вищого й правдивого джерла, щоб справити хибні склонення природної реліґії і поучити людське сумління вийти на правий шлях.

⁵ Природна реліґія, яку вищі критики й матеріялістичні науковці стараються витворити сьогодні, ніколи не буде достатньою. Вона ніколи не зможе вияснити таємниці життя, як воно почалося і що піддержує його. Як цей чудовий природний світ З усіма його ріжноманітностями на землі, в морю й воздусі, почав існувати? Хто є відповідальний за це все? З відки ми, люди, взялися? Звідки взявсь, що ми називаємо “гріх” разом із упадком і блудом? Чому це так, що людський орґанізм, хоч проявляє всяку можливість бути діяльним через вічність, таки умирає? Чи є життя по смерті? Або, чи буде поворот зі смерті до життя на цій землі? Чи існують невидимі особи, відмінного устрою від чоловіка[кінець 21 сторінки] й чи вони вищі за чоловіка? Чи вони діють на добро чоловіка, або чи чоловік потребує охорони від них? Чи цей величезний матеріяльний всесвіт в небі й на землі промине і чи всяке людське й тваринне життя загасне? Якщо є вищі власті з вищим розумом і силою ніж чоловіка, то яке наше завдання до них? Чи їх почитати, і як? Що вони мають до чинення з долею людства? Чи є тільки один Бог над усіма речами, або чи є багато богів? До цих запитів можна багато ще інших добавити. Відповіли на ці питання природна реліґія ніколи не може витворити із себе. Та й новочасна наука також не дає вдоволяючої, незмінної відповіді, а указує, що вона підлягає людським уломностям і ограниченням.

⁶ Всі поступові народи звернулися до модерної науки, щоб поступати поруч з решта світом, і, як вони надіються, щоб здобути незалежність продовжати існування й визволитися з відсталості минувшості. Чим більше науковці студіюють всесвіт, тим більше вони можуть бачити, що він є витвором розуму, і що той архирозум був великим математиком. Славний вчений Ейнстейн, якого теорія відносності відограла так важливу часть у винаході атомної бомби, мав оце сказати:

“Воно доволі для мене розмишляти про тайну свідомого життя, яке продовжує себе через цілу вічність; роздумувати над чудовою струкцівю всесвіту, який ми можемо слабо збагнути, і старатися покірно зрозуміти хоч би найдрібнішу частинку тієї РОЗУМОВОЇ ПРОЯВИ В ПРИРОДІ.”[кінець 22 сторінки]

⁷ Є також др. Роберт А. Мілікан, якого вважають за декана американських науковців; Він перший із них досліджував космічні лучи і виграв Нагороду Нобеля за те, що він перший винайшов наіскрення маси електронами, електричної частини всієї речовини. Промовляючи на зібранню Товариства Американських фізиків у Вашінґтоні, Д.К., на 29 квітня, 1948 р., він висловився термінами віруючого в теорію еволюції, еволюційного чоловіка, а однак сказав з переконанням:

“Є Божество, що накрислює наші призначення. . . . Як саме ми пасуємо в плянах Великого Архитекта і скільки Він приписав нам робити, цього ми не знаємо, але коли ми занепадемо в нашому призначенні, то певно та частина робити лишається невиконана. Але ми напевно якось пасуємо, бо інакше ми не мали б почуття нашої відповідальності ЧАСТО МАТЕРІАЛІСТИЧНА ФІЛЬОСОФІЯ Є ДЛЯ МЕНЕ НАЙВИЩОГО СТУПЕНЯ НЕТЯМУЧІСТЬ. Розумні люди у всіх віках бачили доволі, а це принаймні робило їх шанобливими.”

Потім він навів повищі помітні слова Ейнстейна і далі говорив про Бога, як “Великого Архитекта” і про нашу відповідальність до Нього.— Ню йорк Таймс, 30 квітня, 1948 р.

⁸ Одначе, розумні люди не потребують, щоб новочасні науковці доказували їм про існування живого інтелєґента, який сотворив видимі й невидимі творива, і що Він є всемогучий, всезнаючий і справедливий, і що Він упорядковує всі речі. Девятьнацять століть тому мудрий чоловік показав, що людство не є виправдане за непризнання, що такий Бог існує. Чому? “Тим що[кінець 23 сторінки] розуміння про Бога проявляється між ними; бо Бог обявив їм. його невидимі чесноти ясно видимі від сотворення світу, і вони зрозумілі сотвореними речами, Його вічну силу й Божество, щоб бути їм без виправдання. Бо хоч знали Бога, вони не прославляли Його як Бога ані не дякували Йому, але осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.”*

⁹ З нашого власного досвіду ми знаємо, що інтелєґент є сумісний з розумом. Ум, який може розуміти дещо про всесвіт, співтоваришить з мозком у тілі виразного обрису й індивідуум. Отже той великий інтелєґент, цей великий ум, що відповідальний за все твориво, мусить бути Верховним їством, великою Персоною — Він є Богом, посідаючи виразне тіло й особистість і силу,— все це відріжняє його від усіх сотворінь.

¹⁰ Природна реліґія, наслідок чоловічої обсервації й розслідів, не може відкрити нам хто Бог є і яке його імя. Тільки безпосереднє відкриття від цього Верховного їства може освідомити нас про це. Тільки таке відкриття може дати нам правду про те, як Він создав всесвіт, і який є правильний спосіб почитати його, й яка є його воля відносно нас у ріжних періодах людської історії, які Його наміри є, і чому Він дозволив на гріх, і упадок, і самолюбство і смерть, що сплямили його твориво й спричинили розєднання в ньому. Якщо людство має навчитися по-[кінець 24 сторінки]читати у властивий, прийнятний спосіб, тоді мусить бути обявлена реліґія; а щоби бути у звершенній згоді з правдою й праведністю, ця реліґія мусить походити від живого й правдивого Бога, Верховного Розуму і Великого Архітекта всього всесвіту. А що ми є його творивом обдаровані розумом і цілком залежні від нього щодо правдивого знання й провідництва, то розумним є, що Він дасть нам відкриття своєї волі й замірів. Кожний люблячий родич защіплює вірогідне знання й науку в свою дитину ради її охорони, безпеки, добра й розуміння. Скільки ж більше Творець, від якого ми побираємо чесноту любови, вчинить це для своїх розумних сотворінь! Це Він і робить, щоб ми знали його, розуміли наше споріднення до Нього, бачили Його вимоги від нас, і вірно сповняли наші відповідальності, щоб ми могли згармонізувати наше життя із Ним і осягнути його одобрення.

¹¹ Чого можна було розумно й властиво сподіватися, то це він зробив. Він дав нам більше відкриття про себе ніж так звана “книжка природи” може сказати нам. Він велів написати її й схоронити, щоб ми могли йти до неї й навчитися про правду, праведність і чисте почитання. Але ж є багато інших писань, що їх реліґії уважають за святі й котрим приписується надхнення ізвиш. Котре із них є правдиве й Богом написане обявлення? Щоб заощадити час і місце, і приступити до самої суті справи, ми з довіряй відповідаємо, що ним є Святе Письмо або Біблія, написана спершу в мовах єврейській,[кінець 25 сторінки] арамайській і грецькій, і на котрій базується правдиве христіянство.

¹² Що! кричать многі: та книжка на котрій сотки реліґійних сект Христіянства операються, але щодо її науки, то жадна з них не згоджується, а лають одні одних, переслідують одні одних, а навіть воюють смертельною зброєю за свої доктрини і суперечки? Так, ми говоримо про цю саму книжку, Святу Біблію, а не про сектанські вірування, які твердять, що вони засновані на ній. Причини задля котрих ми приймаємо її як божественне відкриття, не є ті дитинячі, сліпі вірування, але ті, що виринають зі дозрілого досліджування її, з досвідчення з нею, і напідставі здорових фактів з історії.

¹³ Позбудьмося з нашого ума ті ріжні шумні вірування так званого Христіяства і що вони говорять про Біблію, і застановімся над самою Книжкою. Єдиний спосіб в який можна вияснити її існування, і що вона навчає, як і чому вона пережила аж до цього часу заколоту, є той, що вона є Богом надхнена. Тільки провідіння могло спричинити, що вона є переложена на звиш 1,125 мов, і що вона найширше розголошена, розповсюднена і найбільше читана книжка у світі сьогодні. Все це сталося помимо факту, що її виданню завзято противилися вороги, а ті, хто розповсюднювали її, були жорстоко переслідувані, гонені й мильно представлені не тільки нехристіянськими реліґіями й властями, але також і тими, що посідали її й називали себе[кінець 26 сторінки] приятелями її,— вони робили найлютіщі зусилля стерти всякий слід її існування. Тільки Всемогучий Бог, її Автор, міг зберегти її до тепер і зробити її найвизначніщою книжкою у світі.

¹⁴ Віковічний Творець — він єдиний міг надхнути Святу Біблію. Через те вона є найстаршою книжкою у світі, бо ті написані грамоти на яких її історія про сотворення землі і її осадників спочиває, сягають близько шість тисяч літ назад, майже до часу, коли сотворено чоловіка й жінку. Сьогодні Біблія, складаючись із Єврейських Писань і Христіянсько-Грецьких Писань, і включає 66 книг, остання з котрих була написана в часі останніх десяти літ першого століття по Христі. Отже ціла книжка писалась приближно через чотири тисячі літ. Трицять пять осіб брало участь у писанні її, особливо коли числити від пророка Мойсея, який написав першу книгу Біблії й помістив у ній одинацять первісних грамотів. Коли числити її почин писання від Мойсея в шіснацятому столітті перед Христом, то Біблія писалась через шіснацять століть. Отже ті трицять пять писателі жили у відмінних періодах часу, мало з них жили разом в одному часі, і провал часу між першим писателем Мойсейом, а останнім апостолом Йоаном, був дуже великий. Хоч усі вони були Євреями або Жидами, мало хто з них мав пряму стичність один з другим. їх зайняття в житті також ріжнилося, деякі були войовниками, пастирями, царями, Левітами при храмі, рибалками, один був митником, а інший лікарем, і люди простих зайнять.[кінець 27 сторінки]

¹⁵ Їх стиль писання є відмінний, він включає оповідання, історію, космогонію, гігієнічні правила, урядові приписи,закони, доктрини, поезиї і приповісті. Деякі з них писали по єврейськи, інші по арамайськи, а ще інші звичайно по грецьки з першого століття по Христі. Проте їх писання є всі у згоді від початку до кінця, і вони ступнево відкривають божественну волю й намір. Тільки велика Перша Причина, що посідає безсмертність, могла витворити таку книжку із таким ріжнороднім змістом і писати її через так довгий протяг часу, так широко-віддаленими мужами, і містити гармонію в собі від початку до кінця. Він є один Автор цієї найбільш важливої книги.

¹⁶ Написана людьми, так! Але цей факт не заперечує, що Бог є Автором її. Коли б і написана небесними ангелами, вона не могла б бути більше правдивою, бо і тоді Бог мусів би надхнути їх, щоб вони писали так само, як Він велів людськім писателям робити. Нас повідомлено про святі тайни, що ті мужі Божі були надхнені писати у Біблії: “На що і ангели бажають дивитися.”* Для нас легше прийняти людей, як посередників божественного відкриття ніж ангелів, котрі у кількох случаях являлись в жахливій славі людям. Нам виразно сказано, що писателі Біблії не знали або не розуміли значення многих річей, які вони писали, а особливо пророцтва,[кінець 28 сторінки] а однак немає там замішання або непорозуміння в наслідок цього. Не їх умова здібність, а дух або невидима активна сила Всемогучого Бога була відповідальна за видання святого Писання. Декотрі писателі свідкували про це, і апостол Петро будує нашу віру в Боже написане Слово, кажучи: “Це найперше знайте, що жадне книжне пророцтво не виходить з приватного докладу. Бо жадне пророцтво ніколи не виходить із волі чоловіка, а мужі промовляли від Бога розбуджувані духом святим.” (2 Петра 1:20, 21, НС; 1 Петра 1:10—12) Звідси бачимо, що Всевишний Бог є одним великим Автором Книги, хоч вона й була написана руками людськими.

¹⁷ “Впродовж століть люди цього світу, а особливо в минулих кількох століттях, матеріялістичні науковці, і зневажливі вільнодумці радикали, нападали на Біблію, що вона історично неакуратна, ненаукова, заперечна собі, перестаріла, і не досить поступова для нашого часу. Але ж ті науковці мусять часто справляти себе. їх власний поступ і розсліди старинних записків, які знайдено на стародавніх таблицях, що були закопані в давніх часах, більше й більше підтверджують Біблію як правдиву радше чим піддержують арґументи її напасників. Коли порівнати її із так званими “вавилонськими таблицями сотворення”, що сповнені безглуздими байками, то протилежно біблійна історія про сотворення є ясна, проста й вповні поперта дослідами новочасної науки. Ніхто опріч Творця не міг надхнути такої історії.[кінець 29 сторінки]

¹⁸ Біблія розвязує великі тайни, які морочили людство. В цім вона проявляє, що її великий Автор знав кінець від початку про свої наміри взглядом людства. Вона розказує, як гріх увійшов у вселенну і як він буде усунутий, і як його всі сумні наслідки на людстві будуть стерті. Вона розказує, як Бог пішле великого Визволителя для людства, як Він буде обявлений і як Він остаточно принесе повне визволення для страждаючого людства, у близькій будучності нашого часу. Згідно із законом правдоподібності, буде много можливостей, що всі ті предсказані знаки тотожності сповняться на одному Визволителеві. Однак добре удовіднена історія й зізнання наочних свідків доказують, що вони були вірно сповнені, і цей факт пятнує Біблію як правдиву книжку, і що всезнаючий Бог є її Автором і Надхненням.

¹⁹ Ця книжка поясняє також, як демони почали існувати й чому страх і почитання їх є так верховним по всій землі. Вона розказує, як Вавилон був заснований і як ріжні язики й реліґії постали. Вона предсказує, як Більший Вавилон з усіма реліґіями, які він включає в собі, буде знищений, і то недуже в далекому часі від тепер. Біблія завжди була напереді послідної ґенерації людей. Вона не є собі старомодня, застояна книжка, свідоцтвом несвідомості колишнього часу, подаючи тільки минувшу історію. Вона сягає далеко наперед найновіщої думки нашого часу. Її пророцтва предсказали події століття, а[кінець 30 сторінки] навіть тисячі літ наперед; і ті відкриті події історії від першого століття по Христі до тепер, доказують, що ті пророцтва правдиві. Вони знаходять вершок сповнення у дивних світових подіях від першої Світової Війни в 1914 р. Одначе ті пророцтва не зупиняються в нашій важливій добі, але сягають далі тисяча літ у будучність. Вірне, акуратне сповнення біблійного пророцтва так далеко дає повне запевнення, що ті пророцтва про будучий славний час будуть також сповнені щодо букви, коли то всяке лукавство буде стерте з цілої вселенної, коли смерть буде прогнана з землі, і коли рай буде привернений тут на землі для досконалого роду людського, який втішати меться вічно на честь і славу їх обожаного Творця і Визволителя людства.

²⁰ Біблія відкриває розвій і поступ чистої реліґії в протилежності зі всіма ложними вірами, і указує на свою вчасну перемоту над усяким блудним віруванням і обрядом. Вона відзначує засади, що є вічні й незмінні. Ця Книга визволяє від усякої сили й зла ложної реліґії. Ось чому проти неї так воювали чинителі неправди, які стараються не допустити, щоб люди увільнилися від сили темряви й вийшли на світло й благословення чистого знання й почитання живого й правдивого Бога. Вже навіть тепер в цім часі світової зміни Біблія стоїть оправдана, як його Слово правди. Про це не може бути сумніву: Святі Писання Біблії є тим мірилом яким судимо всі реліґії. Досліджуйте цю книжку крізь її дальші розділи, які удовідняють це.[кінець 31 сторінки]

[Примітки]

*Павло з Тарсів у Біблії, в листі до Римлян 1:19—21, Нового Світу Переклад.

*Біблія, в 1 Петра 1:12, Нового Світу Переклад.

[Запитання для вивчення]

 1. На які питання муситься відповісти нім можемо вирішити, чи ми маємо правдиве знання й почитання?

 2. Які питання муситься вирішити відносно стародавних реліґій і їх святих писань?

 3. Як розпинається “природна реліґія”?

 4. Чому “природня реліґія” ріжнитьея у місцевостях й не містить ні правди ані праведності?

 5. З огляду на які питання природна реліґія не може бути достатньою?

 6. Що поступові студенти і науковці бачать більше і більше позаду вселенної?

 7. Що американський науковець сказав про “чисту матеріалістичну фільософію,“ і чому?

 8. Чому дійсно розумні люди не потребують новочасних науковців доказувати їм, що живий розум був автором усього творива?

 9. Отже як ми розсуджуємо, що мусить бути Найвище їство?

10. Щоб поінформувати нас прощо, мусить бути відкриття від Нього, і чому воно розумним надіятися цього?

11. Чи Він дав нам таке відкриття, і, коли так, де воно в?

12. Як деякі крикнуть на це, але чому наше прийняття його не в основане на сліпій вірі?

13. Як лише можна вияснити її існування до тепер, і що вона сталась найважніщою книжкою у світі?

14. Ради якої особлившої причини мусів Творець, що «від віків, надхнути Біблію?

15. Що робить її гармонійно чудовою, і чому це доказує, що вона мала одного автора?

16. Чому то, що вона написана людьми, не заперечує її божественного Автора?

17. Як і хто нападав на Біблію, і як це дальше підтверджувало її?

18. Які морочні тайни Біблія розвязує, і цим доказує, що Бог надхнув її?

19. Як це, що вона напереді думки нашого часу, і що запевняв, що вона цілковито сповниться?

20. Чому проти неї так воювали чинителі неправди, і як чиє слово вона вже в оправдана?

Англійська версія

розділ III ->