ВІДСТУПНИЦЬКА
реліґія завжди виникала в наслідок компромісу з фальшивою реліґією.
З цього завжди виринало нещастя, тому що Бог ніколи не благословив ані не
одобрував такого чину. Чому Христіянство сьогодні стоїть на березі погибелі?
Тому, що в йому верховодить відступницька реліґія: коли б воно
звертало увагу на остороги, які постачали приклади з відступництва
тілесного Ізраїля, тоді було б інакше.
2 Зате що
Ізраїльтянам бракувало віри в Бога, який визволив їх з неволі
в Египті, їм присуджено було вандрувати по пустині сорок років заки
дозволено їм увійти в обітувану “землю текучу молоком і медом”. Коли
вислано дванацять розглядачів розглянути землю, то десять із них повернули
з неправдивим звітом. Вони думали, що ті велитні, яких вони бачили між
канаанськими жителями, були потомками свіжого подружжя між утіленими ангелами
та канаанськими доньками. Отже ті безвірні розглядачі настрашили більшість Ізраїльтянів,
кажучи: “Всіх людей, які ми бачили там, були потужно великі. Та й Нефілімів ми
бачили там; ми чулись перед ними наче сарана, тай саранчою ми були в очах
їх.” Оті ніби Нефіліми були собі прості Енаки-[кінець 144 сторінки]ми або сини Енака, “довго-шийого”.
(4 Мойс. 13:28, 32, 33, Мо; АП; АС) Одначе два розглядачі, Йозуя
і Калеб, принесли назад привітні вісті, і висказали віру в силу
Єгови, що він зможе усунути перепони і дати обітувану землю.
3 За це, Йозуйові
й Калебові дозволено було нарешті увійти в Обітовану землю. Там вони
виступили до бою із тими нібито Нефілімами й доказали їм, що вони були тільки
смертельними людськими велитнями і знищили їх. (Ісуса Навина
11:21, 22; 15:13, 14) А щодо людей, які увірували в недобрі
вісті і бажали повернути до Египту, Бог присудив, що вони повмирали
в пустині й не увійшли в Обітовану землю. “Тим то”— говорить
Єгова — “я поклявся в гніві моїм, що не ввійти їм в упокій мій!”
(4 Мойсея 14:28—35; Псальма 95:10, 11, АС) Ось так більше ніж
двацять пять сот літ після сотворення чоловіка й жінки, Єгова показав, що він
іще втішався субітним відпочинком, великим шабасом в якому Він перестав
творити земні творива. Невірні Ізраїльтяни не мали увійти з ним
у землю текучу молоком і медом. Без віри воно неможливо увійти
в його відпочинок. (Жидів 3:7 до 4:11) Треба мати віру, щоб не примиритися з ворогом.
4 При кінці сорок
років подорожування, Ізраїльтяни, які остались живими, отаборились на степу
Моаб на другому боці ріки Йордань проти землі Канаан. Вони були навчені по
тео-[кінець 145 сторінки]кратичному почитати правдивого Бога, але тепер вони мали зустрінутися
з проклятими Канаанцями, що почитали фальшивих богів, демонів,
і обожали образи тих божків. Із цими то поклонниками бісів і їх
реліґією вибрані люди Єгови не мали миритися. Вони мусіли зберігати першу й
другу із Десять Заповідей. Отже тепер, нім вони перейшли ріку Йордан, Єгова
увів Ізраїльтянів в ще одну угоду в якій вони урочисто згодилися бути
вірними Йому в Обітованій Землі. Вона забороняла всякий компроміс
з демонізмом.— 5 Мойсея 29:1—18.
5 Єгова переказав
імена канаанських народів, і тоді сказав до своїх людей: “І як віддасть їх
тобі Єгова, Бог твій, на поталу, так мусиш цілком нищити їх: не чинити меш
з ними умови і не мати меш милосердя над ними. І не будеш
своячитись з ними; не даси дочку твою за сина його, а дочки не брати меш
за сина свого. Бо вони відхилять синів твоїх від мене, щоб вони іншим богам
служили; і запалав би гнів Єгови на вас, і швидко він вигубив би
тебе. Та ось що маєш чинити з ними: жертівники їх зруйнуєте, стовпи їх
поломите, святі гаї їх зрубаєте а тесані постаті їх вогнем спалите.”—
5 Мойсея 7:1—5, АС; АП; Мо.
6 Але чи не була
це буйна реліґійна нетерпимість, як і винищення народів? Чи ж це не
така сама нетерпимість, яку практикують в краях сьогодні під тоталітарним
та диктаторськім правлінням? Цілком ні! Це був божественний[кінець 146 сторінки] приказ, щоб
затримати при житті чисту реліґію на землі, яку Бог дав їм. Чистота
і фальшивість не можуть співіснувати побіч себе без ушкодження його людей
і без загроження їх нагоди осягнути життя вічне в новому світі. Вони
згодилися почитати тільки Єгову як їх Бога, і тому він давав їм Обітовану
Землю в насліддя. Отже він мав найвисшу власть вирішувати, як справлятися
з демонською реліґією на тій землі. Це Він робив ради їх охорони. Він
сказав їм чому він дав їм такі острі прикази: “Бо ти народ святий у Єгови,
Бога твого; тебе вибрав Єгова, Бог твій, щоб ти був народом насліддя зміж усіх
народів, що на лиці землі. І звоюєш усі народи, що Єгова, Бог твій
віддасть тобі. Очи твої нехай не милують їх, і не служити меш богам їх; бо
це було б сіткою для тебе. Тесані постаті богів їх попалиш вогнем: не
поривати меш очей на срібло й золото в них і не брати собі, щоб не
попасти тобі в сітку; бо це гидота перед Єговою, Богом твоїм. І не
вносити меш гидоти в дім твій, щоб не статись як і воно проклятим;
мерзитись мусиш ним і ненавидіти його, бо прокляте воно.”— 5 Мойсея
7:6, 16, 25, 26, АС.
[Ілюстрація на сторінці 148]
7 Фальшива
реліґія — це засідка Сатани, Вужа, і його насіння заховує її. Ми
спасаємо себе від тієї засідки тим, що ми не робимо компромісу з нею. Ми
схороняємо наше вічне добро, коли ми без замирення почитаємо єдиного правдивого
Бога Єгову згідно з його заповідями, бо він є джерелом життя й
покровителем його. Ложна реліґія провадить до смерті, як вона й[кінець 147 сторінки] запровадила
Адама й Еву, бо це неслухнянність. Що вона заподіює народам і людям, то це
показано на Канаанцях, котрих вона принизила до найнижчого неморального рівня.
Наприклад, Бог сказав: “І сімя твого не оддаси провести через вогонь ради
Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Єгова. І з музьким
полом не зляжеся, як злягаєшся з жінкою; гидота бо це. І ні
з якою скотиною не зляжешся, та й не опоганишся нею; і молодиця нехай
не становиться перед скотиною, щоб злучитись; це огидне паскудство. Не
поганьтеся нічим цим; бо цим усім опоганились народи, що їх виганяю перед вами.
І спаскуджено землю, і покарав я провину її, і земля виплювала
осадників своїх.” (3 Мойсея 18:21—28, АС) Щоб самим не були
виплювані із землі за опоганення її, то Ізраїльтяни не мали миритися
з демонізмом.
8 Отже винищення
демонських поклонників в Обітованій Землі не було реліґійною нетерпимістю.
Це не уповажнювало їх йти поза кордони Богом-даної землі й наїхати на зовнішні
світські народи й нищити їх ідоли й змести геть їх фальшиву реліґію і усіх
тих, що дотримували її. Ані це не є біблійною основою для римокатолицької
реліґії мучити й вбивати так звані “єретики” в краях де вона верховодить
і забороняє іншим реліґійним сектам існувати. Цим чином[кінець 148 сторінки] католики не
наслідують прикладу Ізраїльтянів. Історія показує, що в краях на які вони
наїхали, вони не сповняли Божі заповіді дані Ізраїльтянам, щоб знівечити
ідолопоклонні образи і знищити демонських поклонників. Навпаки, вони
дозволили їм оставати і самі приставали до приклонників демонізму, так що
туземці далі продовжували демонізм, ставшися римо-католиками тільки
з імени. Це вияснює чому сьогодні, наприклад, туземець на острові Гаїті
може бути римо-католиком і рівночасно практикувати Вудуїзм, чарівництво.
Ватиканське духовенство старається викорінити при помочі бойкоту, інквізиції,
тортур, насильства юрби, переслідуванням, а далі й “державним мечем”, не
поклонників демонів, але людей, що визнають христіянство і котрі ріжняться
від Гієрархії на підставі навчення Біблії.
9 Тимбільше,
викорінюючи бісовських поклонників в Обітованій Землі, Ізраїльтяни це
робили як екзекутори уповажнені Богом Єговою. Вони виконували теократичну війну
проти проклятих Канаанців по наказу від Бога. Він піддержував їх, подаючи їм
чудесну поміч проти сильніщих ворогів, так що про підкорення Канаанців властиво
сказано було: “І опанував Йозуя всіх царів їх одним походом, бо Єгова, Бог
Ізраїлів, воював за Ізраїля.” Він то обітував: “Єгова, Бог ваш, що йде поперед
вами, він воювати ме за вас, як це вчинив у єгипецькій землі перед[кінець 149 сторінки] очима
вашими, і в пустині.” (Ісуса Навина 10:14, 42 і 5 Мойсея
1:30, 31, АС) Але ні римо-католики, ні греко-католики ані протестанти
з так званого Христіянства не є природними Жидами під Закон-угодою
і нікому з них не дано Обітованої Землі в цім світі і не
приказано їм виступати проти реліґійних орґанізацій цього світу, своїми
хрестоносними походами, реліґійними войнами, всуспіль зі смертельною зброєю й
фізичним насильством, вони не виконують теократичної війни, помимо того, що їх
духовники благословлять зброю й бойців й називають це “святою війною”.
10 Коли Христос,
котрого вони кажуть наслідують, висилав своїх місіонарів, він не казав їм
узброюватися в мечі та підпальні смолоскопи, щоб цим чином змушувати людей
залишати фальшиву реліґію. Він сказав їм: “Всяка власть дана мені на небі й на
землі. Йдіть же і робіть учеників з людей з усіх народів,
хрестящи їх в імя Отця і Сина і святого духа, навчаючи їх
додержувати всього, що я приказав вам.” (Маттея 28:18—20, НС) Його
апостол Павло сказав: “Бо ходячи в тілі, не по тілу воюємо. Бо зброя
нашого воювання не є тілесна, але сильна Богом на зруйнування сильних твердинь.
Бо ми руйнуємо видумки й всяку висоту, що встає проти знання Божого,
і займаючи в полонь усякий розум на послух Христові.” Напоминаючи,
щоб не приставати з дияволською реліґією, він сказав: “Одягніться
у всю зброю Божу, щоб змогли встояти проти хитрощів дияволських; бо наша[кінець 150 сторінки] боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами, і з властями
і з миродержителями тьми віку цього, з піднебесними духами злоби [демонами].”—
Ефесян 6:11, 12, і 2 Коринтян 10:3—5, НС.
11 Сьогодні ми
можемо скористати не тільки з принципу даного в Божій заповіді, але
також із остороги даної Ізраїльтянам. Після того, як він чудесною силою перевів
їх через ріку Йордан в канаанську землю, вони наполягливо старалися
позбутися із тієї землі проклятих осадників і їх демонізму, отже після
шести років, земля була поділена між покоління й складні родини. Йозуя перебрав
провід після Мойсея, і протягом усього його життя і життя духово
дозрілих людей, що прилучились до нього, Ізраїльтяни вірно служили й почитали
Всевишнього Бога. У своїй послідній промові до поколінь, Йозуя показав їм
яке властиве вирішення зробити ради їх щастя й благословення. “Оце ж”— сказав
він—“бійтеся Єгови і служіть йому щиро та вірно, та відпихайте геть боги,
що їм ваші предки по тім боці ріки [Ефрат] й у Египті служили, служіть
Єгові. Коли ж не любо вам служити Єгові, так вибирайте тепер, кому хочете
служити: чи богам, що їм служили предки ваші, що жили по тім боці ріки [де
Вавилон тоді знаходився], чи богам Аморіїв, що в землі їх ви живете,
я ж і мій дом служити мем Єгові.”— Ісуса Навина 24:14, 15, АС.
12 Ізраїльтяни
свідкували самі проти себе, що вони будуть так робити, як Йозуя заохочував[кінець 151 сторінки] їх.
З бігом часу вони стали кволими в їх постанові, стали зносимими до біснуватих
поклонників і приставали з ними і попалися в сітку. Вони не
трималися своєї угоди. Тоді Єгова, через свого ангела, сказав їм, що вони
мусіли перетерпіти наслідки: “Я вивів вас з Египту і привів вас
у землю, що заприсяг був про неї батькам вашим, і обітував: Не зламлю
угоди моєї з вами по віки, а ви знов не чиніте ніякої мирової угоди
з осадниками цієї землі; ні; мусите їх жертівники руйнувати. Та не
послухали ви повеління мого. Що ви вчинили? Оце і я додаю вам: Не
проганяти му їх перед вами; за те вони будуть противниками вашими, а боги їх
сіттю вам.” (Суддів 2:1—3, АП) Потому вони завжди змагалися з тими
поклонниками демонів. Часто вони були підкорені їм за те, що вони понехали
обявлене чисте почитання Бога. Коли ж вони зрозуміли причину їх поразки
і звернулися з розкаяними серцями до Нього про визволення, тоді Він
підніс суддів для їх визволення. Бог Єгова був із суддями і воював чудами
в їх користь. Тому ми не можемо легковажити чистою реліґією: вона є
справдішня наша свобода й щастя. Як було з Ізраїльтянами, так є із нами:
будучи оточені фальшивою реліґією в цьому світі, це випробовує невинність
наших сердець до Бога Єгови.
13 Після періоду
суддів до Самуїла пророка, Ізраїльтяни зробили поважний компроміс відносно
складу уряду. До того часу вони не мали видимого людського царя. При кінці
книги Суддів ми читаємо: “Того часу не було царя в Із-[кінець 152 сторінки]раїлі; кожний чинив,
що йому здавалось добрим.” (Суддів 21:25) Чи вони потребували його?
У своїй Закон-угоді Єгова не зробив ніяких условинів для людського царя
в наслідуванні вавилонського звичаю, який установив Німрод. Єгова був їх
невидимим Царем. їх Бог був їх Володарем і Законодавцем. Це була теократія
над ними в якій вся племенна старшина й священики вводили закон його
угоди. Одначе всі сумежні народи й люди навкола них мали своїх людських царів
і опріч того їх ідолських богів, яких вони називали Моле, Мільком і Малкам, що значить “цар”, або Баал, що значить “господь; пан”. Це
сталося около 1117 року перед Хр., сотні літ перед заснованням Риму. Представники
старшини Ізраїля прийшли до Самуїла і здивували його, прохаючи: “Постав
царя над нами, щоб нами правив.” Теократичний Самуїл чувся обурений
і молився до Бога про це; він не хотів відопхнути на бік Єгову як царя,
щоб тільки угодити їм. Яка ж була воля ізраїльського невидимого Царя
Єгови?
14 “Єгова же
повелів Самуїлові: Слухай голосу людей у всьому, чого бажають: бо не тебе
вони відопхнули, ні! мене відкинули, щоб не царював я над ними.”
(1 Самуїла 8:1—7; 12:12, АС) Єгова наперед передвидів такий рух.
Звиш 350 літ перед тим, Він сказав через Мойсея: “Як прийдеш у землю, що
дає тобі Єгова, Бог твій, і, занявши її, осядешся в їй та скажеш: Поставлю
над собою царя, як у всіх народів, що навкруги мене. Так поставиш над
собою царем тільки того, ко-[кінець 153 сторінки]го Єгова, Бог твій, вибере; з між братів твоїх
вибереш царя над собою. Не можна тобі поставити над собою чужоземця, що не
з твоїх братів.” Між іншими речами той цар мусів посідати богодухновенні
Святі Писання, які він уважно мусів досліджувати й наслідувати їх. Отже ізраїльський
цар не міг бути чуженицею, ані безправним власником престолу, ані вибраний
людьми демократичним способом; він мав бути вибраний Богом.— 5 Мойсея
17:14—20, АС.
15 Людям дано до
зрозуміння, що вони поступили невластиво в цій справі. Тим то вони просили
Самуїла: “Молися за твоїх слуг до Бога Єгови, щоб нам не померти, що ми до всіх
наших провин додали ще й той гріх, що просили собі царя.” Самуїл запевнив їх
про свої молитви, але застеріг їх: “Коли ж ви зледащієте, так ви вкупі
з вашим царем погибнете.” (1 Самуїла 12:19—25, АС) Людський
цар був небезпекою. Якщо він звернеться до фальшивої реліґії, тоді він міг
накинути її на цілий народ і звернути ввесь народ в демонізм. О, як
часто їх історія доказувала це!
[Запитання для
вивчення]
1. За знехтування якого остерігаючого прикладу
Христіянство сьогодні стоїть на березі пропасті?
2. Чому Ізраїльтяни мусіли вандрувати сорок
років по пустині, і які заперечені звіти приносили розглядачі?
3. Кому дозволено а кому не дозволено увійти
в Божий відпочинок в Обітованій Землі, і що його відпочинок до
того часу указував?
4. Саме перед переходом через ріку Йордан,
в яку угоду Єгова взяв Ізраїльтянів, і чому?
5. Що вік наказав їм робити з бовванами
ідолопоклонства?
6. Чому цей наказ не був реліґійною
нетерпимістю і злющим винищенням народу?
7. Чому Ізраїльтяни не сміли приставати
з фальшивою реліґією в Обітованій Землі?
8. Чому римський католицизм, практикуючи
реліґійну нетерпимість в краях, де він верховодить, не наслідув Божого
закону для Ізраїля?
9. Якою властю Ізраїльтяни винищували поган, а
не так як реліґійні установи Христіянства?
10. Як Христос
навчав учеників поступати проти фальшивої реліґії для визволення людей,
і як вони воюють?
11. Яку
непримириму постанову Йозуя заявив перед Ізраїльтянами, і кого вони
почитали в його часі?
12. За їх
пізніший компроміс, який стан Бог допустив на них, і яку спробу це
представляло під яку ми підчинені?
13. Який
поважний компроміс вони пізніше зробили щодо складу уряду?
14. Що Єгова
зробив з їх просьбою, і яку інструкцію він уже був дав відносно царя
над ними?
15. Чи це що
вони просили дати їм царя було добре чи ні, і як людський цар міг бути
небезпекою для них?
Англійська версія
Англійська версія
No comments:
Post a Comment