Червона реліґія
і “чоловік беззаконня”
СЬОГОДНІ
видістатись на волю з новочасного Вавилону — це чудо, що його виконує
Всемогучий Бог своєю силою. Коли ізраїльський останок вирушив з колишнього
наставника над світом, Вавилону, в 537 році перед Христом, то їм
здавалось, що це мрія: “Як вертав Єгова невольників Сиона, були ми, наче
в сні нам здавалось. Тоді наші уста були повні втіхи, а з губ наших
пісні лунали. Тоді між народами казали: Велике діло сотворив Єгова над нами.
Велике диво Єгова явив над нами; ми раділи серцем. Верни, Єгово, невільників
наших, як потоки на Полудні.” (Псальма 126:1—4, АС) Вавилон, третя
світова держава, був тоталітарною силою з якої вони були увільнені. Той
Вавилон, над яким володів Німрод могутній ловець, в самім початку його
історії був також тоталітарний уряд, який володів всупереч зверхності Бога
Єгови. Німрод був загально обожаний як могутній бог, що визволив людей від
опіюм реліґії Єгови, Бога Ноя і його сина Сема. (1 Мойсея 10:8—10, АС)
Проте новочасний Вавилон є ще більшим витвором Сатани Диявола, яким він
управляє наперекір всесвітній суверенності Єгови. Це є тоталітарна орґанізація,
мати усіх тоталітарних систем на землі. Між нею а Божою жін-[кінець 306 сторінки]кою, тобто, небесним
Єрусалимом або Сионом, існує ворогування; і ця ворожнеча ще більше
погіршилась від коли Єгова увільнив свого останка в 1919 році.
2 При скиненню
Сатани, царя Вавилону, і його ангелів на землю, після народження Божого
царства в небесах, залунав крик: “Горе живучим на землі й морю, бо зійшов
до вас Диявол, маючи великий гнів; знає бо, що короткий йому час.” Це, що
червоний як вогонь змій зійшов, значило, що тотальна війна почалась між народами
і царствами на цілий світ; це не значило тільки землетруси, пошесті, брак
поживи, і страшні видовища, всі котрі Ісус предсказав будуть “початком
горя” і ознакою, що “час кінця” почався для цього світу. (Маттея 24:3—8
і Луки 21:10, 11, НС) Це значило також, що тоталітарні
установи урядів, новочасного стилю, будуть установлені й настане велике
вербування людей. Ціль Сатани, червоного змія, була, щоб цим чином затримати
людей в незломленій неволі його орґанізації у Вавилоні.
У короткому часі, що остається ще перед битвою Армаґедон, він постановив
звернути все людство у знищення через наставлення їх проти Єгового
правління землі, Ісуса Христа його Царя. Це розлютило Сатану, коли він бачив
останка з насіння Божої жени, що вони визивають власть і привлащування
Вавилону і почитають й служать Єгові, як Всесвітньому Суверену, до котрого
вся земля належить. Він старається перешкодити людям доброї волі прилучитися до
них.
3 Тоталітарні
системи бояться одна одної. Іноді, у східній Европі розвинулась така
політична тоталітарна держава, яка геть перелякала тоталітарну власть, папу,
і також ціле Христіянство. Фашістське тоталітарне правління було накинуте
на Італію в 1922 році, а націстське тоталітарне правління на Німеччину
в 1933 році; але папа зробив умову з ними при помочі конкордатів, а
тоді його священики благословили агресивні армії фашізму і націзму.
В дійсності, при помочі фашіського диктатора папа осягнув політичну
незалежність для Ватикану в 1929 році. Оці політичні тоталітарні держави
папа уживав як “меча церкви”, для поборювання іншої тоталітарної держави, якої
все Христіянство тепер лякається, т. є, комунізму. Папа добре памятає, що після
Комуністичного Маніфасто, яке видали Енґелс і Маркс при кінці 1847 року,
вибухли великі політичні революції в Европі, включаючи й Італію, і що
на 24 падолиста, 1848 року, папа мусів утікати замаскований
з Ватикану на полудень до Гаета. Він не повернув до Риму аж в квітню
1850 р., під наїженими французькими багнетами. Ще одну таку утечу
з Ватикану може спричинити міжнародний комунізм, кермований з його
столиці Москви, Росія.
4 В листопаді,
1917 року, під час мук першої Світової Війни, в Росії знов вибухла
контрреволюція під проводом Николая Леніна [*примітка блогера]. Російська православна церква, яка
передтим подружилася з царськім урядом, тепер була розвязана[кінець 308 сторінки] від цього
союзу й частину її майна сконфісковано. Згідно з поглядом Карла Маркса,
реліґію напятновано як “опіюм народів”, бо жахливі обмани виявлено, що їх
виконувало православне духовенство на неграмотних і пригноблених людях.
Проти цього гіркого переслідування російського духовенства запротистували
духовники в інших краях, апелюючи до своїх урядів, щоб вони перешкодили
цьому в користь реліґії. Але надармо! Залишок з російської
православної церкви тепер стався підлим рабом совєтського уряду. Після смерті
Леніна на 21 січня, 1924 р., Йосиф Сталін зробив успішні політичні маневри
і остаточно стався безперечним головою комуністичної політичної партії
в тому краї. В 1945 році він приняв титул ґенералісимуса. На
12 березня, 1948 року, появився заголовок в нюйорському Таймс:
“Сталін є вибраний Богом, заявив московський патріярх.” “Проведіння Боже
вибрало” цього “мудрого провідника.”
5 Цей рух
реліґійні провідники західних демократій напятнували, як “безбожний комунізм.”
Та й самі комуністи чваняться, що вони є безбожними і безреліґійними. Але
коли ми пригадаємо, що значить “реліґія”, як про це подано в першому
розділі, іменно, що це “форма або система почитання,” то ми мусимо заключити,
що й комуністи є реліґійними й виконують почитання згідно з віруваннями їх
партії. Пригадаймо собі, що Сатана Диявол обіцяв дати Ісусові політичну власть
у цьому світі, якщо Ісус поклониться йому як “володареві цього[кінець 309 сторінки] світу”,
отже виходить, що й комуністи мусіли приняти їх політичну власть за дозволенням
“володаря цього світу”, Сатани Диявола, за їх почитання його. За яку ціну папа
й інші провідники прийшли до політичної власті й впливу, то це ми лишаємо нашим
читачам розсудити.
6 Заперечивши
існування Диявола, Червоні можуть заперечити також, що вони почитають його.
Але ж вони таки установили державну реліґію й вимагають від людей давати
цій політичній державі їх необмежене послушенство, як їх найвищому дорадникові,
проповідникові, постачальникові й захисникові. Чинячи це, вони приписують
державі те, що в дійсності належить до правдивого й живого Бога Єгови.
Замість нього, вони підставили людську видиму орґанізацію. У своїм
змаганні установити або підтвердити тільки народню церковну систему
в кожному краї і цілком підневолити її політичним властям, вони
зробили державу супер-реліґійною системою, яка регулює реліґійними справами
підрядних систем. Як от річ мається з дітьми в реліґійних
парафіяльних школах, так і вони дуже вважно навчають дітей артикулів їх
комуністичного “вірую”. Святе Письмо комунізму — це писання Маркса,
Енґелса, Леніна й Сталіна, і про них говориться, як про надхнених
писателів. “Надхнені”— але ким?
7 Йдучи далі
з цим порівнанням, ми бачимо, що комунізм має своїх місіонарів, котрих
вступ у гряниці країв Західного блоку народів є забо-[кінець 310 сторінки]ронений або
перешкоджений. Він має своїх священиків і гієрархію, яким є Політбюро з усіма його меншими чинами для кермування людей в комуністичній
ортодоксії, і які мають власть вимагати і вислуховувати сповіди й
можуть екскомунікувати, або заборонити єретичну літературу й цензурувати й
викреслювати небажані речення в книжках, журналах, рухомих образках,
в театральних представленях, поезиї й музикальних композиціях. Він має
свої святині й святочні зїзди. Москва рівнається магометанському місті Мекка.
Там Кремль, де Сталін жив з своєю родиною, це комуністичний Ватикан;
і побожні паломники сходяться до гробів його мучеників і преподобних
мужів. Він має свій калєндар святих днів, між котрими є День Травня, роковини
смерті Леніна, і також за життя, було різдво Сталіна, на 21 грудня.
В той же день в 1950 році в саталітнім краї Альбанія Народня
Асамблея (парлямент) ухвалила збудувати статую для “божественного Вісаріоновіча
Сталіна,” і тоді премієр-міністер сказав: “Великий Сталін є славним
спасителем наших людей.” І інші підлесливі титули були наділені йому,
вивисшуючи його до місця народнього бога. Як і Ленін, він є шанований як
утілення політичних намірів комунізму. Пророки комунізму предсказують світову
перемогу для нього.
8 Значучим є, що
реліґія комунізму народилась в серці Христіянства. В тих краях, де
знаходиться його твердиня і його найбільше число прихильників, це краї
в яких існує союз церкви[кінець 311 сторінки] з державою і де реліґійні гієрархії
верховодять життям і політикою людей, як от в Росії, Італії, Франції,
і інших. Це зраджує, що Христіянство занепало, і виявляє, що його
реліґія — вавилонська, а тільки прикрашена христіянськими назвами.
Правдиве христіянство не сплоджує політичного комунізму. Лицемірна реліґія
сплоджує. Чесні духовники є змушені признати це. Один пресвітеріянський
казнодій в Брукліні, Ню Йорк, сказав в неділю, 4 лютого, 1951
року: Комунізм — це “знаряд соціяльної зміни народжений в незносимім
вакуум (порожнечі), який плекався через тисячі літ серед христіянського
занепаду витворити кращий лад або ніякий.”— Ню Йорк Таймс,
2 лютого, 1951 р.
9 Реліґія так
званого Христіянства у всіх його сектанськіх формах — це
відступництво від чистого, первісного христіянства, що його основано на Божому
святому Слові, Біблії. Вона відкинула Боже царство установлене при окоронованні
його жени Насіння, Ісуса Христа. Як зорґанізована, колективна система реліґії,
її духовники сталися “утіленням непослуху” Богу Єгові. Вона становить “чоловіка
беззаконня” у своїм відношенні до Нього, як от Саул, перший цар Ізраїля,
став беззаконним, і лицемірно поставив себе вище закону Єгови. Хто саме був
тим чоловіком беззаконня або чоловіком гріха, це оставало тайною через довгий
час. Але тепер спільне поступування духовників Христіянства й реліґійних
провідників, виявляє, хто сьогодні є ним вповні розвинений. Цей складний
“чоловік”[кінець 312 сторінки] мав бути відкритий перед настанням “дня Єгови”, дня знищення того
беззаконного заведення.
10 Пише апостол
Павло: “Нехай ніхто не зводить вас ніяким робом, бо він [день Єгови] не прийде
поки не прийде відступлення і не відкриється чоловік беззаконня [утілення
непослуху, АП], син погибелі. Він противиться і несеться вище
всякого званого бога або шановища, так що засяде як бог у храмі Божому,
показуючи себе, що він є бог. Хіба не памятаєте, як я був з вами і це
вам казав? І тепер знаєте, що не дає йому відкритись часу свого.
І справді, тайна беззаконня вже орудує, аж той, хто вдержує тепер,
уступиться з дороги. Тоді відкриється беззаконник, якого Господь Ісус
знищить духом уст своїх і знівечить явленням присутності своєї.”
11 Ця “тайна
беззаконня” вже орудувала за днів дванацяти апостолів Христа. Як правлюче тіло
христіянського собору, вони були тією повздержуючою силою проти повного зросту
того “чоловіка беззаконня”. Вони були сповнені Божим духом і він помагав
їм бути тамуючою силою проти цього відступного “сина погибелі”, якого прообразом
був зрадник Юда Іскаріотський, котрий зрадив Ісуса на муки, сором
і смерть, через повішення на дереві. Це що його названо “сином погибелі”
значить, що він напевно буде знищений.
12 Оце
відступлення христіянських провідників від правдивого христіянства і створення
“чоловіка беззаконня” кляси або системи, почалось зараз після смерті дванацяти
апостолів. Коли апостоли вже були усунені з дороги, тоді той складний
чоловік беззаконня вийшов на яв і пішов дорогою само-вивисшення, шляхом
беззаконня. Він то виставив себе як відступний духовник в силі над
реліґійними інтересами номинальних христіян. Слово цього духовника сталось
сильніще ніж написане Слово Боже. Духовники поставили традиції й заповіді
людські вище законів Божих і цим знівечили їх. Присвоївши собі такі
титули, як “всечесний”, “преподобний,” “преосвящений”, а навіть
“заступник-бога” для папи, вони вивисшилися в своїх храмах, катедрах
і церковних будинках, як предмети пошани, присвоївши собі пошану й поклін,
що належить до Бога Єгови і його Сина Ісуса Христа. Вони назвали себе
синами Божими, але вони поробили себе богами або духовими потужниками
в очах своїх парафіянів і стада. Тим то слова, які одного разу Ісус
навів, відносяться до них: “Бог стоїть серед собору Божого, серед суддів судить
він. Доки будете судити не по правді, і схилятись прихильно до безбожних?
Сказав я: ви боги, і всі ви сини Всевишнього! Тільки як люди помрете ви,
як кожний князь, упадете.” (Псальма 82:1, 2, 6, 7, АП; Йоана 10:35)
Тепер, коли вже Ісус Христос є присутний у своєму царстві, прийшов час, що
він ви-[кінець 314 сторінки]губить тих відступників, виявивши тепер їх як “чоловіка беззаконня”.
13 Далі продовжає
апостол Павло: “Котрого беззаконника присутність є згідна з орудуванням
Сатани з усякою потугою і ознаками й чудесами омани, і з усяким
підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не приняли, щоб
спастися їм. За це Бог пішле орудування підступу, щоб вони вірували
в брехні, щоб приняли суд усі, хто не вірував правді, а кохавсь
у неправді.” (2 Солунян 2:3—12, НС) Це звіщає страшний
кінець для людей, що не люблять чистої правди з Божого написаного Слова,
але котрі воліють, щоб їх вуха свербіли від реліґійних брехнів з уст тих
духовників “богів”. Якщо сліпі люди вирішать, щоб їх провадили сліпі реліґійні
провідники, тоді вони можуть сподіватися впасти в яму з ними.
14 Котра кляса є
більше каригідна: чи комуністи з їх червоною реліґією або духовники
Христіянства? Біблія відповідає, що реліґійне духовенство. Хто стався
комуністом, той стався ним через спотикання на лицемірне духовенство і через
них обернувся проти їх реліґії й її богів. Але ж духовники називали себе
христіянами й речниками за Всевишнього Бога. Отже вони орудували більшим
впливом над сотнями міліонів в їх стадах. Вони занедбали цю чудову нагоду
навчати їх про Боже Слово правди, а замість того запровадили їх у світську
фільософію й вавилонську реліґію. Вони запровадили людей[кінець 315 сторінки] у пряме противенство
до Божого царства під Христом і у повну піддержку сатанського світу
і в його боротьбу, включаючи першу й другу Світові Війни. Указуючи на їх
огидність понад усі інші, Слово Єгови говорить про духовенство: “Не посилав я
тих пророків, а самі вони побігли; я не говорив їм, а вони пророкували.
Коли б вони стояли в моїй раді, та й ясували б людям моїм слова
мої й зупиняли б їх від ледачої дороги їх, і від ледачих учинків їх.”
(Еремії 23:21, 22, АС) Через те вони приймуть острійший осуд.[кінець 316 сторінки]
[Запитання для
вивчення]
1. У звязку яких фактів останок
увільняється від новочасного Вавилону чудом Божої сили?
2. Яке горе схопило уряди, коли червоний змій
зійшов на землю, і як останок розлютив його?
3. Чому ні фашістів ані націстів, але
комуністичної тоталітарної системи папа боїться?
4. Як комунізм захопив власть у Росії,
і як російська православна церква глядить на голову Советської держави?
5. Як комуністи фальшиво чваняться їх
системою?
6. Як вони приписали державі те, що належить
до Бога, витворили супер-реліґійну установу, і навчають дітей про неї?
7. Як комунізм схожий до реліґії щодо
місіонарів, священства, святинь паломників, свят, обожання, і інших?
8. Де комунізм народився, де є його
твердиня, і які факти він зраджує, що навіть духовенство признає?
9. Як зорґанізована, колективна система
реліґії, чим сталося духовенство Христіянства?
10. Що апостол
Павло пише про “чоловіка беззаконня” в 2 Солунян 2:3—8, НС?
11. Хто
стримував розвій “чоловіка беззаконня” і виявлення його? Яка судьба чекає
його?
12. Як цей
“чоловік беззаконня” зробив себе богом у храмі Божому, і прийшов час
для Христа зробити йому що?
13. Із чим
спілкує присутність беззаконника і який кінець чекав тих, що увірували
в брехню замість правди?
14. Хто із них
прийме остріший суд: Червона реліґія або духовники Христіянства, і чому?
No comments:
Post a Comment