Буддизм,
спасення через психольоґію
ДЕСЬ
у часі, коли Єрусалим відбудував свої сімдесять років спустошення, а жиди
конали на вигнанні у Вавилоні, тобто, у шестому столітті перед
Христом, в Індії розпочався був рух за реліґійну реформу. На чолі того
руху був Гіндус, якого призвано Будда. Чи він дійсно був історичною особою,
цьому сумніваються критики. Буддіські святі писання говорять про його уродження
таке, що більшість людей уважають за дивацькі байки. Наприклад, під час
вияснення сну про його уродження, мав постати землетрус, трицять і двоє
чуд, включаючи оздоровлення сліпих, глухих, німих і хромих у царстві
Сакия, і що вогонь у всіх пеклах загасився. Опісля, коли той хлопець
народився цариці Майя, він міг стояти на ногах і приймати поклін від богів
і людей, потім він зробив сім кроків від півночі й на семому кроці він став
і крикнув, як лев рикає: “Я є начальник світу!” Після смерті королевої,
його матери, його тітка взяла дитину до храму, де він переказав їй три вірши
і пригадав, що жадний бог у тому храмі не був рівний йому,
і скоро він прибув туди, всі ідоли у храмі попадали до ніг йому. Нема
сумніву, що ці легенди були виснувані з країн уяви, щоб цим вплинути на
студентів буддизму якою то незвичайою особою він був від уродження.
2 При помочі
вважного порівняння святих писань у мові Палі [буддисько-гіндуської
говірки] із ширшевідомими писаннями в санскритській мові про цей предмет,
дослідники прийшли до слідуючого заключення відносно нього: що його особисте
імя мало бути Сіддгарта, що значить “той, що його намір доконаний”. Він був
індійським князем з племя Сакия і з роду гавтама. Часом його називали
Сакиямуні, тобто, “мудрець з Сакиянів”, але частіще Ґотама [в мові Палі]
або Ґавтома [в санскритській мові]. Після того, як він став “освітлений” сяєвом
його фільософії, його називали ґавтома Будда, що значить “Ґавтома пробуджений
або освітлений”. Перед освітленням, його називали Бодгісатва, що значить “той,
що присуджений на освітлення”. Хоч був довго схоронений від виду смутку й
терпіння, нарешті він, принагідно, зустрінув старого чоловіка, поважно
занедужаного, що умертвляв своє тіло задля реліґійної ідеї. Оце заставило його
призадуматись чому зло й терпіння існують. Около трицяти років віку, він
оставив свою родину ради реліґійного життя, стараючись розвязати цю таємницю
для себе. У тім тижні, коли його жена привела йому первака сина, він
покинув їх. Поглянувши прощально на них сплячих, він виминув своїх сплячих
співачок і відїхав темною ніччю. Це сталося в 594 р. перед Хр.
3 Ось так він
зрікся своєго гойного життя в палаті й стався жербаком. Він вибрав собі
шату[кінець 195 сторінки] жовтої барви, а це пригадує нам, як римо католицькі кардинали пізніше
прийняли жовті шати покіль один із них зустрінув неприємну сутечку із
зневажливим жидом, і після того кардинали змінили їх на червону барву. Він
обголив свою голову і за це був признаний “лисолобий”, установив чин
монахів, що обголювали голови як і він, а з часом й
в Христіянстві постали монахи, що обголювали собі голови. Опріч бритви,
він носив з собою жебрачий кубок і цим робом установляв чин
релеґійних жебраків. Щоб збагнути тайну причин людського терпіння, старого віку
й смерті, він завдавав собі тортури і витворював собі захоплюючу екстазу
через стримування дихання. Але все це йому не вдавалося. Нарешті він звернувся
на дорогу уміркованості, або як він називав Середня Дорога тверезості. Нарешті,
після семи років безовочних досвідів, він сів під бодеревом тобто під дикою
фіговиною в Ґайя і постановив сидіти там покіль він пересвідчив
правду. Від чотири до семи тижнів він оставав там, аж нарешті одної ночі
прийшло до нього освітлення і він став Буддою.
4 Коли б
Гавтаман мав був надхнені Єврейські Писання, які почав писати пророк Мойсей
девятьсот літ перед тим, і котрі в його часі майже були докінчені,
він не потребував би був переходити через всю цю турботу, щоб витворити
особисту фільософію про це, як і чому лукавство, терпіння й смерть наїхали
на людство. Отже те, що Гавтаман уважав за “освітлення”[кінець 196 сторінки] не було згідне
з святим єврейським писанням. Які були його обявлення? Що всі терпіння
постають через хотіння, отже коли людина перестане бажати чогось, мир приходить
до її занепокоїної душі. Звідси ми бачимо, що він прийшов до цього заключення
при помочі прояви психольоґії. Його ідея була, що спасення від болів
і свідомих злиднів приходить не від осторонніх богів, але від опанування
власного ума, а через нього — тіла. Він переказав свої досвіди
у чотирьох простих предложеннях: (1) Всяке життя є болюче. (2) Терпіння
приходить з причини пожадливостей. (3) Коли пожадливість перестане
існувати, терпіння звільняється. (4) дорога до здержання терпіння є
Восьмискладна Стежка, а саме “правий погляд, добрий намір, властива мова,
праведні діла, правдиве життя, праві зусилля, пряме думання, справедливе
зосередження”.
5 Те що здавалось
правим для Будди, установлено й в заповідях, пять з котрих
зобовязують усіх людей, а саме, не вбивати живих сотворінь, не красти; не
чужоложити; не присягати криво і неочернювати; і оминати пянство.
Пять інших заповідей зобовязували тих, що віддали себе реліґійному житті ради
осягнення стану нірвана, іменно, стримуватися від поживи в заказану пору,
тобто, пополудні; здержуватися від танців, театральних виставів, піснів,
і музики; здержуватися від особистих прикрас й перфумів; здержуватися від
величавого або розкішного ліжка; здержуватися від нагромаджування зо-[кінець 197 сторінки]лота
або срібла. Але коли ми не ушкодимо нікого нашими вчинками, ніякого зла не
заподіяно; і якщо наші вчинки заподіють невигоду тільки нам самим, тоді
ніхто інший не має права уважати нас за переступників. По навченні його
фільософії ніякий вчинок не є гріхом, але тому що злий вчинок приносить злий
наслідок, його треба оминати. Негідність муситься мірити тим, чи вона приносить
шкоду іншій людині. Якщо вона шкодить тільки тому, хто її поповняє, тоді це
ніщо, бо кожна людина є власним паном. Отже, це не є злочин поповнити
чужоложство, якщо муж жени дозволяє на це, бо ж ніхто не ушкоджений.
6 Тепер, щодо
способу в який матеріяльний світ постав: Він постав із порожнього простору
згідно із незмінними природними законами ЕВОЛЮЦІЇ. Осадження або затвердження
цього створило суть або зміст, що є злом з якого виходить безнастанна
відмінність родів, згідно з незмінними законами призначені в тому
злі. Причиною зла є несвідомість; а це є ориґінальна причина з якої
сотворіння родяться. Отже по розумінні Будди, то особистого Творця не було. Щоб
вийти якось з трудності, він вхопився за доктрину трасміґрації [переселення] людської душі, яку він цим чином одягнув у безсмертність.
Стан нірвани не мав уважатися як знищення, але як закінчення й сповнення зусилля. Цим ми звершились, переходячи від одної речи до другої, так що ми
дісталися поза всякий стан свідомості особистого іства. Це ми осягнули собі[кінець 198 сторінки] через сповнення моральних чеснот і набуття розумових чеснот.
7 При помочі
перенесення й утілення душ, ми підносили себе наче по щеблях драбини із нашої
смертельності. Самоконтролею ми уникали розкішних похотей. Наша велика робота
в часі існування була, щоб обернути себе у ніщо. Остаточну мету,
нірвана, осягнемо, коли довершемо нашу мету, ставшися нулею. Отже Буддова
система — це спосіб осягнення спасення від усякого існування при помочі
розвою самооправдання згідно з його нормою. Нірвана — це стан
послідної утечи в розпачі, інакше не буде дихання.
8 Ось так Будда
поставив людське життя на низькому рівні у погорді до людського тіла.
Відносячись до його ноздрів, ушей, очей, уст і т. п., він говорив про
тіло, як про “рамка з девятьма дірами, це брудне тіло, ця трупарня.” Та й
жіноцтво він цінив дуже низько, і не радо приймав жінку до низької позиції
у своїм чині. Будучи відємним і злого настрою, його фільософія не
зробила ніякого поступу для суспільства. Заснувавши свою фільософію, він
виступив проповідувати її і вислав своїх послідовників як місіонарів. Він
умер у віку вісімдесяти років у муках від того, що занадто обївся
сала. Його послідовники не уважали його смерть за смерть, а тільки як “скинення
тілесного прокляття” з його душі, його тіло було спалене, а кості
схоронені як святі мощі, його кості були у великій[кінець 199 сторінки] пошані, а часами то й
почитанні. В їх честь поклонники будували храми, в яких установляли
подобину з Будди. Хоч буддизм не вважають за реліґію а фільософію, одначе
всі поверховні формальності в честь його памятки і його обзари
становлять реліґійне почитання. Згодом він розвинувся у члена буддиської
трійці! Є там постать з треїстого тіла Будди, що його називають Трікая,
що значить троє тіл. Та й в Японії є бог з трьома тулубами, Сан Пао
фуг. Після смерті Будди побудовано багато тисяч монастирів з монахами по
його чину. Оці залишили світ і віддавалися молитвам, уживаючи рожанців та
млинового колеса для молитви.
9 Буддизм
поширився в Індії, у своїм родимім місці, і там він верховодив
аж до десятого століття по Христі. Потім він зіллявся з гіндуїзмом,
і тепер Будда був принижений в степені й проголошений, як менший
утілений гіндуський бог ніж Вішну. Тепер буддисти почали почитати образи
і мощі замість того, що Будда навчав. Місіонарі занесли буддизм до
Цейлону, Бурми, Сіяму та Тібету. Опісля він найбільше поширився в Китаю
і Японії, але кажуть, що тепер він приупадає в Японії. Столиця
Тібету, Лхаса, сталась Римом або Меккою для буддизму, котра то назва означає
“місце Боже”. Тут прожив Далай Лама серед жіночих монастирів і келій
буддиських черців. Він є екклєзиястичним сувереном Тібету й найвищим достойником
або папою областей центральної, східної та південної Азиї. Його уважають за
утіленого Будду.[кінець 200 сторінки] Спершу, навчення Будди були передавані словами уст, але
пізніше вони були засипані в його мові, Палі, і з нього постав
Палі-Канон, котрий переложено також на китайську і тібетанську мови. Цей
канон складається з трьох “пітака” або “кошиків”, то є, з кошика
Проповідей, з кошика Учеників, і з кошика Доктрин.
10 Куди ті
місіонарі не пішли, вони всюди зливалися з місцевими реліґіями, так що
буддизм стався дуже відмінним від того, що його засновник навчав. Самий
безбожний Будда тепер стався “великим богом Будга.” Церемонії звязані
з цією формою реліґії сталися дуже помотані. З многих точок погляду,
вони є прототипом на могутню реліґійну систему Христіянства. В йому
знайдеш співані молитви, рожанці, свічки, кадило, священичі шати, хрести,
мітри, ризи і вінки, святу воду, сповідь, літанії, пости, процесії,
почитання святих, і мощі. Все оце є схоже до римо-католицької церкви, так
що коли єзуїти перший раз пішли зі своєю місією до буддиських країв, то вони аж
викликнули, що “там не було ні куска одягу або священичої чинності або
церемонії з римського обряду, якого б Диявол не наслідував в цім
краї!”
11 Тому що
буддиська система існувала много літ перед римокатолицькою системою, яка
постала в третьому столітті по Христі, отже і той виклик священика повинен бути навпаки. Нім римський папа був, буддиські монастері вже існували.
Також Далай Лама Тібету був вер-[кінець 201 сторінки]ховним достойником або папою буддизму перед тим,
нім францішкан капуцин Одорик відвідав Тібет около 1328 року по Хр. Як
священики буддизму робили шлюби целібату, убожества й слухняності, так роблять
і римокатолицькі священики. А щодо життя бгікку або капуцина, він мав
здержуватися від усяких полових зносин, відложити домашні звязки, і не
дбати про ласку або неласку від світу. Він обголював свою голову і носив
з собою збанок в який він приймав милостиню від милосердних людей;
він нехтував всякою розкішшю і покривав себе жовтим лахміттям, і глядів
на своє тіло як на огидну рану, і не шукав за вигідним місцем для спання.
Чи не є це схоже до обряду римо-католицьких капуцинів?
12 Порівнюючи
з повищим, один делегат до реліґійного Парляменту в Шікаґо, 1893 р.,
що пристав до протестанської реліґії, в своїй промові, яку поміщено
в часописі Американ Сентінел із серпня того ж року, сказав:
“Між римською реліґією а гіндуською реліґією існує не абияка помітка схожість.
Романізм — це тільки нове пятноярлик на старих пляшках поганства, що
містять смертельну отруту ідолопоклонства. Часто гіндуси запитують нас, коли
бачать римські богослуження: ‘Яка є ріжниця між христіянством а гіндуїзмом?
В Індії ми не тільки маємо до поборювання гідру потвір
з ідолопоклонства, але також і восьминогий романізм.’ ” — Битва
Армаґедон, сторона 263.
13 Ані нехай ніхто
не думає, що науку про чистилище знайшов перший раз папа Грегорий Великий
(595—604 по Хр.) Буддусти випередили його сотками літ із цією доктриною. Вони
мали своє небо й пекло. Як живий опис їх чистилища, візмім оцей уривок
з одної із пяти книг з Палі Канону, Авґурата-Нікая, що знаходиться
в перекладі в Гарвард Клясиці (Том 45, сторони 701—704). Згідно із
цим, душа яка поповняє зло зі своїм тілом, голосом і умом, йде після
смерті тіла, до “місця кари, місця мук, у безвість, у пекло.” Там
душа переходить вогняні тортури, описані понижче:
Тоді, О священики, сторожі пекла завдають йому тортури пять зубчастим колесом і силоміць вони проколюють його руки наскрізь розжареним залізом; вони насильно проколюють розжареним залізом його другу руку; вони проколюють силоміць розжареним залізом його ногу; вони проколюють насильно розжареним залізом його другу ногу; вони насильно проколюють розжареним залізом наскрізь його груди. Тоді, О священики, сторожа пекла запряже його до колесниці й примусить його йти то взад то вперед по землі, палаючи полумям і пожарем. Там він переносить страшні, жалісні, острі й гіркі болі; але він не може умерти покіль лукавство не вичерпається.
Тоді, О священики, сторожа пекла заставить його сходити вгору то сходити вдолину по жахливій, палаючій та горючій пожаром горі. . . . А тоді, О священики, сторожа пекла схопить його за ноги вгору а головою в долину, і вергне його в розжарений залізний казан палаючий полумям і пожаром. Там він печеться й шипить. І як він так печеться і шипить, він кидається то вгору, то вдолину, а раз убоки. Там він зазнав жалісних страшних та острих болів; але він не може умерти покіль лукавство не вичерпається.Тоді, О сващеники, сторожа пекла кине його в найбільше зі всіх пеклів.
Порівнай це
зображення із славною поезією католицького поета Данта під титулом “Божа[кінець 203 сторінки] Комедія” в трьох частях, Пекло, Чистилище і Рай.
14 Нема сумніву,
що буддизм має стичність з демонізмом. Це ще одно зусилля з боку
демонів мильно представляти Бога Єгову, як опира і стягнути зневагу на
його твір матеріяльний всесвіт, його діло є досконале, але чоловік не може
збагнути його повної глибини. “Він сотворив усе прекрасно у свою пору; але
він також і посадив і незнання в їх умі, щоб людство не збагнуло
всього твору Божого з початку до кінця.”— Екклєзияста 3:11, АП.
15 Бог сотворив
чоловіка не “поганим тілом”, але “в образ Божий він сотворив його”.
(1 Мойсея 1:27) За те, що він самолюбно не послухав заповіді свого Творця,
перший чоловік відпав від своєї досконалості й був вигнаний геть з його
звершеного райського дому, плекати рід людський у грісі, в немочах й
залежності від смерті. Пониження тіла буддизмом у змаганні набути
самооправдання, можна порівнати з “фільософією й марним підступом, по
переказу людському” проти чого апостол Павло остеріг оцими словами: “Нехай
ніхто не обманює вас, будучи самовільним у покорі. . . .
Чого ви мов би ще живі у світі, далі підневолювали себе установам: не
займай, ні вкуси, ані дотеркайся, коли все це на погибель через надужиття по
заповідям і наукам людським? Все це має вид мудрості в самовільній
службі й покорі й не-[кінець 204 сторінки]пощаді тіла, але вони є безцінні в поборюванні
ситості тіла.”— Колосян 2:8, 18, 20—23, НС.
16 В цей
день, коли людська психольоґія показалась бути неспроможною видумати
який-небудь плян спасення для людей, і людські фільософії показались бути
пораженими, тому прийшов час для буддистів і всіх інших звернутися до Бога
Єгови за правдивим освітленням і цілковитою утечою від лиха у цім
світі до його праведного нового світу мира.
[Запитання для
вивчення]
1. Яку реліґійну реформу започатковано
в Індії в шестому столітті перед Христом, і які легенди
підсувають сумнів щодо її засновника?
2. Якими ріжними іменами його називали,
і чому? І що допровадило його до реліґійного життя?
3. Які засади буддизму він установив,
і як остаточно він дістав освітлення і стався Буддою?
4. Чому його “освітлення” не було
в гармонії з Єврейськими Писаннями, і як він переказав свій
досвід у чотирьох пропозиціях?
5. Які були його пять обовязкові заповіді, а
які в пять необовязкові, і як він розумів гріх?
6. На його думку, то як постав матеріяльний
світ, і як можна осягнути стан нірвана?
7. На його думку, яке в завдання
в часі існування, і яка остаточна мета, отже яка це система спасення
його?
8. Як він оціняв людське життя
і жіноцтво, і що думали про його смерть, і як реліґія
розвинулась навкола нього?
9. Як нарешті буддизм підупав в Індії, де
буддизм поширився, і як навчання Будди були передавані?
10. Як він
стався дуже помотаною реліґією, протитипом якої верховної реліґії
в Христіянстві, і в яких відношеннях?
11. Як ті
здивовані єзуїтські священики повніші буди заявили про наслідування реліґії
навідворот?
12. Яке
порівнання можна зробити між романізмом а гіднуїзмом?
13. Як можна
показати, що папа Григорій Великий не випередив буддистів у своїм винаході
“чистилища”?
14. В якій
підлім зусиллі Буддизм в сполучений з демонізмом?
15. Як апостол
Павло остеріг проти фільософії Будди про підлість тіла?
16. Чому тепер прийшов
час для буддистів і психольоґів дійсно шукати за освітленням, щоб утекти
від зла?Англійська версія
No comments:
Post a Comment