Розділ X

TEXT

<-розділ IX

Пророчі взори

ТЕОКРАТИЧНІ закони, які Єгова дав Ізраїльтянам разом з основними Десяти Заповідями, були не тільки праведні в собі, але в малій мірі були взорами на більші й славніщі благості в будучині. Ми вже (на стороні 123) указали, що субітний закон був пророчим, зображаючи відпочинок для людства від панування гріха й Диявола при помочі визвольної сили Божого царства. Тай інші черти Божого закону для Ізраїля були пророчими взорами. Отже на горі Синай, коли Бог через свого ангела дав Мойсейові видіння як він мав виробити намет почитання й інші справи, він також показав Мойсейові на малу скалю зразок про важніщі начерки, що мали прийти в майбутньому. Оце ми й читаємо в листі до Жидів 8:4, 5 (НС): “Є люди, що приносять по закону дари, котрі служать образові й тіні небесних річей, яко ж і Мойсейові сказано було, що мав викінчити намет: Гледи бо, зроби все по взору, який показано тобі на горі.” І знову: “Закон був тінню благ, що мають настати.” (Жидів10:1, НС) Отже це з подвійним зацікавленням ми глядимо в Божу Закон-угоду з Ізраїлем, заінтересовані сповненням тієї угоди в минувшині й зацікавлені будучими благами, які вона зображувала й котрі відносяться до нас сьогодні.[кінець 129 сторінки]

² Ізраїльтяни згодилися на Божі условини, що були зазначені в Закон-угоді; і тепер вона була урочисто установлена з ними при горі Синай. “І списав Мойсей всі слова Єгови, і встав рано вранці і спорудив жертівника під горою, та дванацять стовпів по дванацяти поколіннях Ізраїлевих. І післав молодики зміж синів Ізраїлевих, і вони принесли всепалення й тельці, як жертви мирні Єгові. І взяв Мойсей половину крови й улив її в миски; а половиною крови він побризкав жертівник. І взяв книгу завіту, й прочитав на слух людям; і відказали вони: Все, що говорив Єгова сповняти мемо й коритись будемо. І взяв Мойсей кров і побризкав нею людей і сказав: Це кров завіту, що вчинив Єгова з вами у всіх цих словах.” (2 Мойсея 24:4—8, АС) Апостол Павло каже нам, що Мойсей також покропив написану книгу Закону, щоб цим зобразити Богом прийняття жертви над якою Закон-угоду уповажнено. Павло також каже нам, що те урочисте установлення старої Закон-угоди зображувало, як ця нова й лучша угода буде установлена над лучшою жертвою насіння Божої жени.— Жидів 9:15—28.

³ Все це указує, що Закон-угода з Ізраїльтянами мала існувати поки її тінь досягне тривку дійсність, якої вона була прообразом. Відносно цього приповість властиво каже: “Біжучі події кидають свою тінь перед ними.” Або, ще виразнице сказано: Закон-угода мала тривати аж до приходу Обітованого Насіння, котре мало установити нову угоду. Тим то Закон-угода не[кінець 130 сторінки] відложила обітниці, яку Єгова дав Авраамові відносно Насіння для благословення життям усі народи й роди землі. Виходить, що Закон-угода не була установлена для Ізраїльтянів як средство для осягнення життя вічного; бо щоб вони могли доказати свою гідність до життя вічного під Закон-угодою, то вони мусіли розвинути їх власну праведність ділами Закону, і той Закон мав признати їх за праведних в очах Бога силою їх власних діл. Але замість признати їх праведними й достойними життя вічного, той закон мав освідомити їх про гріховність і осудити їх як грішників, що потребують помочі від Обітованого Насіння згідно з угодою з Авраамом много літ перед тим.

⁴ Ми читаємо: “Щодо завіту перше ствердженого від Бога про Христа, Закон постав чотириста і трицять літ опісля, не нехтує так, щоб обернути в ніщо обітування. Бо коли насліддя від закону, то вже не від обітування; Бог же з ласки дав його Авраамові через обітницю. Що ж тоді закон? його додано, щоб обявити переступи аж прийде насіння, котрому обітовано; а був він уряджений через ангелів рукою посередника.” (Галат 3:17—19, НС) Зображаючи, як Закон-угода і її десять Заповідей болюче усвідомили грішника, що він потребував спасення, апостол Павло далі писав: “Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Ні, я не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. Гріх же, взявшись через заповідь [Десять Заповідей], витворив у мені[кінець 131 сторінки] всіляку жадобу, бо без закону гріх був мертвий.”— Римлян 6:7, 8, НС.

⁵ Інакше сказати, Закон зробив гріх живою дійсністю, указавши, що гріх був. А що Закон доказав, що Ізраїльтяни були грішниками, отже тим самим він осудив усе людство як грішників. “Тепер ми знаємо,” каже Павло, “що скільки закон говорить, то до тих, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились і увесь світ був винен Богові на покарання. Тим то ділами закону ніяке тіло не виправдається перед Ним; через закон бо акуратне познання гріха.”— Римлян 3:19, 20, НС.

⁶ Щоб ще більше підкреслити Ізраїльтянам і решта людству, що вони грішники й потребували спасення від смертельних наслідків гріха, тому Єгова установив священство для Ізраїьтянів. Ради цього він велів Мойсейові збудувати святий намет про який він дав зразок на горі Синай. Мойсей належав до покоління Левієного. Єгова зробив покоління Левієне урядовими слугами святого намету. Із цього покоління Єгова зробив Мойсейового брата Арона первосвящеником, а Аронових синів — його підсвящениками. Те священство мало оставати в родині Левіта Арона так довго, як Закон-угода тривала. У перший день другого року після того, як Ізраїльтяни були визволені з Египту, святий намет був викінчений і установлений серед його подвіря. “Тоді,” як це Мойсей розказує нам, “вкрила хмара громадський намет, і слава Єгови сповнила храмину. І Мойсей не міг увійти в громадський намет; на йому спочивала хмара й слава Єгови[кінець 132 сторінки] сповнила храмину.” (2 Мойсея 40:17, 34, 35, АС) Цим чином намет був признаний Богом.

[Ілюстрація на сторінці 133]

⁷ Як уже той намет був призначений Богом, тоді Арона установлено як священика, а його синів, як підсвящеників з призначеними жертвами й церемоніями. Памятайте, що в листі до Жидів 8:5 (НС) сказано нам, що ті мужі “Служать образові й тіні небесних річей.” Звідси Арон представляв Єгового великого Архиєрея, який принесе справдішню жертву, яка дійсно усуне гріх світу, іменно, через Обітоване Насіння Божої жени. Аронові сини, як його помічники-священики, представляли людей, що мали бути перші визволені тим Насінням і котрі мали спілкувати у благословенні всіх народів землі, й визволити їх від гріха й диявола. Разом ця священича кляса становить насіння Авраама, котре Бог в тому часі оставив непочисленими, як зорі на небі і як пісок морський.— 1 Мойсея 22:17, 18.

⁸ Увесь народ Ізраїля був узятий в Закон-угоду рукою посередника Мойсея. А що всі Ізраїль-[кінець 133 сторінки]тяни показались бути грішниками, тому цілий народ був винуватий за нарушення Божого святого закону. Передбачивши це, Бог розпорядкував у Закон-угоді для того народу один день примирення кожного року. Цей народний день примирення був призначений на десятий день семого місяця, або 10 Тізра. (3 Мойсея 23:27, 28) Це був день ублагальної жертви за гріхи. Єврейське слово примирення (кафар) по простому значить “накрити.” Наше анґлійське слово “примирення” було взяте з виразу “поєднання” і воно має біблійне значення. Воно не значить, що чоловік є “одно” з Богом, а значить накрити гріх. Те що дає задоволення (сатісфакцію) за щось, що було втрачене або позбавлене, мусить бути “одно” з тією другою річчю. Воно мусить накрити, збігатися й точно рівнатися йому. Це показує якої жертви потрібно було за гріх; вона мусіла точно протилежати, щоб не перекривала або не була закоротка для тієї речи, за яку вона робила примирення або справедливу сатісфакцію. Тільки при помочі поєднання через жертву за гріх Божа ласка могла бути привернена людям, що були з природи немічними перед Ним. Ось чому жертви зі звірят, які приносив за гріхи ізраїльський священик, не могли в дійсності усунути гріхи людські, бо ті звірята або тварини були куди нижчими від людства.

⁹ Виходить, що мусілося знайти звершену людську жертву на покриття людських гріхів. Такий звершений чоловік мусів статися вбла-[кінець 134 сторінки]гальною жертвою. Інакше сказати, він мусів статися жертвою задля якої Бог міг знову ласкаво зглянутися на людство в немочах і під Божим гнівом через засуд з причини їх уродження від грішника Адама.

¹⁰ Про це читаємо: “Маючи бо закон тіні будучих благ, а не саму суть річей, люди ніколи не могли звершитись приносом безперестанку тих самих жертв щороку. Інакше чи ті жертви не перестали б приноситися через те, що хто служить, очистившись раз на все, не мав би ніякої совісті за гріхи? Противно, тими жертвами пригадувались гріхи від року до року, бож неможливо, щоб кров з тельців і козлів знимала гріхи.”— Жидів 10:1—4, НС.

¹¹ В день щорічного примирення (або накриття гріхів) Ізраїлський архиєрей приносив у жертву молодого тельця за гріхи покоління Левієного, яке включало священичу родину. Нім він уходив у святий намет з кровю тельця, він заходив в його внутрішний відділ або Святая Святих і там палив пахуче кадило перед святим ковчегом завіту. Позолочений ковчег мав два херувими на своїм золотім віку, символічно представляючи присутність Єгови через появлення там чудотворного світла, яке називали Шекінаг. Віко цього ковчегу називалося “віко благальні.” (2 Мойсея 25:17—22) Тепер у цю кімнату Святая Святих, що була сповнена пахощами, входив архиєрей з кровю агнця. Своїми пальцями він кропив нею східний бік віка благальні, а опісля[кінець 135 сторінки] сім разів напереді його. Це було прообразом, як Насіння Божої жени буде рощавлене і опісля устане з мертвих і як Архиєрей піде перед саму присутність Бога в небі. Там він предложить ціну своєї жертви перший раз за своїх вірних послідовників, своїх співчленів з “насіння Авраамового”, через котре будуть благословенні всі роди землі.— 3 Мойсея 16:1—14.

¹² Після кроплення кровю з тельця в Святая Святих, ізраїльський архиєрей жертвував вибраного козла для Єгови. Його кровю він кропив Святая Святих, що була сповнена пахощами, вкористь усіх решта поколінь Ізраіля. Цей чин не представляв іншої жертви від Насіння Божої жени. Це тільки представляло як, після предложення заслуг його жертви в небі в користь його духових послідовників, він пристосує заслуги тієї самої жертви в небі вкористь людства взагалі, скільки з них увірують і покоряться йому в часі його царювання в Божому царстві на благословення всього людства.— 3 Мойсея 16:15—19.

¹³ При посвяченні Арона до уряду архиєрея, Аронів брат, Божий пророк Мойсей, помазав його особливше приготованим святим олієм для помазання. При помочі такого помазання, цей архиєрей був освящений для його жертвенної служби. Через те його названо “помазанцем Єгови” або “Месією Єгови”. Месія значить “Помазанець”, або освячений через помазання. Коли Єврейські Писання були переложені на грецьку[кінець 136 сторінки] мову протягом перших трьох століть перед Христом, то грецьке слово “Христос” було вживане замість слова Месія, що значить “Помазанець.” (2 Мойсея 30:30; 3 Мойсея 4:3, 5, 16; 6:22, LXX; 4 Мойсея 35:25) Це зображає, що Насіння Божої жени, яке сталося Архиєреєм Єгови для приносу жертви за гріхи людства, мусіло бути також помазане; воно також мусіло бути Помазанцем Єгови, т. є., Христом. Відносно його покриття гріхів наших, апостол Павло пише: “Не в рукотворену бо святиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нині являтись лицю Божому за нас, ані щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей [жидівський] входить у святиню по всі роки з чужою кровою. Тоді треба б йому багато раз страдати від настання світу, а нині раз у кінці віків явився на знівечення гріха жертвою своєю.” (Жидів 9:24—26, НС) Отже Насіння Божої жени мусіло бути Месією, Христом.

¹⁴ Що це Насіння мало бути ранене в пяту Вужем Сатаною Дияволом, і мало умерти позірно у ганьбі, то це було зображене в день примирення. Як? От тим, що зроблено з відпущальним козлом або “козлом Азазеля”. Архиєрей визнавав всі гріхи народу Ізраїлського над його головою. Після того його відсилали поза табор у пустиню, щоб він ніколи не повертав. (3 Мойсея 16:8—10, 20—22, АС) Там був ще інший драматичний образ установлений в Ізраїлі, котрий зображав, як Помазанець, Насіння, умре в позірній погорді, но в дійсності умре за гріхи наші[кінець 137 сторінки] й потерпить прокляття за інших, щоб вони були вільні від їх гріхів і кари.

¹⁵ При кінці сорокрічного подорожування по пустині, Ізраїльтянам прийшлось переходити через землю Едом до полуднево-східного боку Соленого моря, що тепер називають його Мертвим Морем. Десь у тому часі повстало незадоволення відносно чудом створеної манни, якою вони кормилися через усі роки, і опріч того забракло їм природньої води. Із цього повстали невірні нарікання проти Бога й його пророка Мойсея. Така поведінка напевно заслуговувала на кару смерти. “І наслав Єгова на людей гадючки сарафи, і кусали вони людей; і много людей вимерло в Ізраїлі. Тоді приступили люди до Мойсея та й промовили до нього: Согрішили ми, бо говорили проти Єгови і проти тебе; благай Єгову, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за людей.” Як же тепер збавити людей від смертельних вужів? “І сказав Єгова Мойсейові: Зроби собі сарафа гадюку мідяну, та й повісь її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою.”— 4 Мойсея 21:4—9, Да.

¹⁶ Богодухновенний апостол Павло виразно заявив, що ця подія в подорожі Ізраіля до обітованої землі була прообразом і осторогою для нас сьогодні. Ось що він сказав: “Це сталося нам прикладом, щоб ми не бажали лихого, як вони бажали. Ані не спокушуймо Єгову, яко ж деякі з них спокушували та й погибли від гадюк. Усе ж це прикладом сталося їм, припи-[кінець 138 сторінки]сано на науку нашу, на котрих довершений кінець цьому ладові прийшов.” (1 Коринтян 10:6, 9, 11, НС) За акуратним виясненням пророчого значення цієї події ми глядимо до нікого іншого, а до самого Ісуса Христа. До жидівської старшини Нікодима він сказав: “Ніхто з людей не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий. І, як Мойсей підняв гадюку угору в пустині, так мусить бути піднятий і Син Чоловічий, щоб кожний віруючий в него міг мати життя вічне. Бо так полюбив Бог світ, що дав свого єдинородного Сина, щоб кожний віруючий в нього не погиб, а мав життя вічне.”— Йоана 3:13—16, НС.

¹⁷ Той мідяний вуж, якого Мойсей повісив на стовпі, зображав Божого єдинородного сина, що зійшов на землю і був знаний як “Син чоловічий.” Це зображало також, що він мав бути розпятий або прибитий до дерева, позірно для всіх людей як лиходій, упавший, підлий грішник, як от вуж. Він мав умерти як той, що в суюзі з Дияволом, Сатаною, Вужем, якого Бог Єгова прокляв в городі Еден. Що його повішення на дереві зображало, що він там знаходився на місці проклятого, то це заявив Божий власний закон: “Якщо котрий чоловік поповнить гріх смертельний, і ти вбєш його через повішення на дереві, то не годиться трупові через ніч бути на дереві, а мусиш його поховати того ж таки дня; бо шибеник проклятий Богом, а ти не опоганюй землі, яку Предвічний твій Бог дав тобі в насліддя.”— 5 Мойсея 21:22, 23, Мо; АП.[кінець 139  сторінки]

[Ілюстрація на сторінці 140]

МІДЯНИЙ ВУЖ ЯК ПРООБРАЗ НА ХРИСТА

¹⁸ Але як могло Насіння Божої жени умерти розпятим на дереві, як проклятий грішник, і помимо того бути звершеною жертвою за людство? Богодухновенні писателі Біблії відповідають: “Сам він гріхи наші по писанням підніс на тілі своїм на дерево, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого ‘ранами сцілились.’ ” “Христос викупив нас від клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, написано бо: Проклят всякий, хто висить на дереві.” (1 Петра 2:24 і Галат3:13, НС) Це тільки такою смертю і в цей спосіб, що Помазане Насіння могло увільнити жидів від клятьби за нарушення закон-угоди, яку Єгова зробив з ними, і навіть відкинули Сина Божого, якого Закон ототожнив як Обітоване Насіння, т. є, Христа. Прокляття значить смерть, як от від жала вужа. Рятунок від цього може прийти тільки тоді коли поглянемо на нього як розпятого на дереві, й признаємо, що він умер, не за свої гріхи, а за прокляття, яке було на Жидах, і за осуд гріха проти всього людства. Ми мусимо бути притягнені до Нього, як того, що взяв наш гріх на себе. Як це і він самий сказав кілька день перед його смер-[кінець 140 сторінки]тю на дереві: “І я, як буду піднятий від землі, притягну до себе всіляких людей.” Йоан, котрий чув його слова оці, сказав: “Це ж говорив, означуючи, якою смертю мав вмерти.” (Йоана 12:32, 33, НС) Хоч він умер ганебною смертю, Єгова оправдав його тим, що воскресив його з мертвих до небесного життя.

¹⁹ Все це значило, що потрібно було нової угоди. Якщо б Ізраїльтяни пішли були за проводом Закон-угоди, вони могли були статися, як це заявив Бог на горі Синай, “царством священичим і святим народом.” Павло, будучи самий Жидовином і під Закон-угодою, сказав; “Тим же закон був нам учителем, щоб привести нас до Христа, щоб вірою нам оправдатись.” (Галат 3:24, НС) З Христом як Архиєреєм вони могли були статися царськими священиками. Та задля унаслідженого гріха й браку віри вони поламали ту угоду й прийшли під прокляття, яке було призначене для ламателів угоди. Передбачивши їх занепад, Бог Єгова звиш шістьсот літ наперед предсказав зроблення нової угоди, яка направду витворить людей для його імя. “Ось надходять дні, говорить Єгова, що я вчиню нову угоду з домом Ізраїля, і з домом Юди: не таку угоду, яку я зробив з їх батьками в день, коли я узяв їх руку, щоб вивести їх з землі Египецької; ту угоду вони поламали, хоч я був їх мужем, говорить Єгова.”— Еремії 31:31, 32, АС.

²⁰ Люди через довгий час дивувалися, хто була та жінка, що витворить обітоване Насіння в[кінець 141 сторінки] угоді, яку Єгова дав у Едені. його слова відносно нової угоди помагають нам розвязати цю таємницю. Бог уподібнив своє споріднення з народом Ізраїля до мужа й жени. Єгова був мужем теократичної орґанізації Ізраїля. Ця видима орґанізація була женою йому. В своїй заяві, щоб вона була вірна йому, він сказав: “Вернітеся, відступники діти, говорить Єгова, я бо здружився з вами, . . . Та як молодиця зраджує мужа свого, так ви мене зрадили, ви доме Ізраїля! говорить Єгова.” (Еремії 3:14, 20, АС) Та природний дім Ізраїля таки не навернувся, і тому Єгова указав, що це фальшива реліґія, з якою вони подружилися, допровадила до цього дім Ізраїля. Тому він відкинув їх як свою жену за їх невірність.

²¹ Як же це помагає нам пізнати Божу жену, що мала видати Насіння, котре мало покрушити голову Вужеві? Ось в цей спосіб: Єгова говорить про колишній теократичний народ Ізраїля, як жінку, котрій він був мужем. Так і правдива “жінка”, що роджає Обітоване Насіння, є також теократична орґанізація. Земна орґанізація з природних Ізраїльтянів не є тією женою, що роджає Насіння святої таємниці. Тим насінням є єдинородний Син Божий, що зійшов з неба. Він прийшов від небесної орґанізації, що породила його. Ця небесна орґанізація складається з Божих духових синів, що осталися лоальними й слухняними йому і теократично підкорилися йому. Тому що ця свята духова орґанізація нерозлучно привязана до нього помимо бунту[кінець 142 сторінки] “покровителя херувима”, і тому що вона осталася підкорена Богові, як своїй теократичній Голові й постачає йому слуг для його ріжних цілей, через те вона уподібнена до жени, а він, як її муж. Єгова є власником її, бо вона є його твориво, а він її Господь і Пан.

²² Оця орґанізація, під час коли свята таємниця оставала нерозвязаною через тисячі літ, нарешті породила єдинородного Сина, що був тим Насінням, і це спричинило велику радість. Написано є: “Возвеселися, неплідня, ти, що не роджала; викликуй радісним голосом, ти, що породільних мук не знала... Це бо сам твій творець стане мужем твоїм; на імя йому — Єгова сил.” (Ісаїя 54:1—5, АС) І апостол Павло наводить це пророцтво, але передтим він показує, що земна орґанізація Ізраїля не була тією “женою”, і тоді каже: “А вишній Єрусалим вільний; він мати усім нам. . . . Ми ж, брати, по Ісааку діти обітування.” (Галат 4:26—28, НС) Отже Сара, мати Ісаака, була тим пророчим образом на Божу теократичну й небесну орґанізацію, яка роджає Помазане Насіння. Оце є та “жінка” Божої угоди в Едені. Між нею а первісним Вужем Бог положив ворогування і також між її насінням і насінням вужа. Між цими обома сторонами не може бути згоди.[кінець 143 сторінки]

[Запитання для вивчення]

 1. Чому Божа Закон-угода з Ізраїлем мав подвійну заінтересованість для нас?

 2. Де і як Закон-угода була установлева, і що це зображало?

 3. Як довго та Закон-угода мала тривати, і чи її намір був виправдати Ізраїльтяни або признати їх за грішників?

4, 5. Як Павло підтверджує це в листі до Галат 3:17—19, і як Закон-угода зробила гріх живою дійсністю а осудила цілий світ?

 6. Кого Єгова установив як священство в Ізраїлі, і чому?

 7. Коли те священство було установлене, і кого воно зображало?

 8. На коли їх день примирення був призначений, і що слово “примирення” в Св. Письмі значить і показує?

 9. Яка дійсна жертва примирення мусіла бути, і в який спосіб вона стала благальною?

10. Отже чому Ізраїльтяни мусіли приносити жертви зі звірят з року на рік?

11. За котре покоління ізраїльський архиєрей робив примирення найперше, і що це зображало?

12. Як архиєрей робив примирення за решта людей, і що це представляло?

13. Чим стався Арон, брат Мойсея, через помазання, отже що його робота примирення за гріх зображала?

14. Як було показано в день примирення, що насіння Божої жени умре у виді грішника і в позірному пониженні?

15. Як те саме було зображене в пустині, коли нарікання проти браку води повстало?

16. Що Павло сказав про ту подію, і як Ісус пояснив її для нас?

17. Яке досвідчення те вивисшепня вужа у пустині предсказувало для Ісуса?

18. Як Ісус міг так умерти, а однак бута звершеною жертвою за людство, і кого він притягнув цим до себе?

19. Все це указувало на потребу якої угоди, і як Сгова предсказав це через Еремію?

20. До чого Єгова уподібнив орґанізацію Ізраїля, і через що він остаточно відкинув ії?

21. Отже як це помагав ототожнити жінку, що роджає Обітуване Насіння, і хто вона є?

22. Як Писання називають її, і між нею а ким, Єгова положив ворогування?

Англійська версія

розділ XI ->