Розділ XIII

TEXT

<-розділ XII

Упадок в ідолопоклонство й навернення

ВНАСЛІДОК бісовської реліґії, світ сьогодні став сповнений ідолопоклонством. Ця правда відноситься до Христіянства як і до тієї часті людства, що її називають “поганством”. Це провадить до світового нещастя, і це також допровадило до нещастя ізраїльського народу. Отже це ради урочистих причин, що Йоан, останній з дванацяти апостолів Ісуса Христа, закінчив своє послання словами: “Діточки, бережіть себе від ідолів.”— 1 Йоана 5:21, НС.

² Друга з Десяти Заповідей забороняла ідолопоклонство в Ізраїлі. Коли Давидів син Соломон збудував славний храм в Єрусалимі, там не було ніякого образу, щоб зображав Єгову, ані не було ніякої установи в Святая Святих для почитання. Ковчег завіту був зложений в Святая Святих, і сказано, що Єгова перебував між двома золотими херувимами, що були поставлені на золотому віку ковчегу. Ізраїльський архиєрей не покланявся тим золотим херувимам, але звідси Єгова, через свого невидимого ангела, передавав часами вість архиєреєві, якому єдиному дозволено входити в Святая Святих. В дійсності Єгова не перебував в тому храмі, але він був неначе підніжок для ніг його. Як це Давид[кінець 168 сторінки] пояснив, той храм був “дім спокою для скрині завіту Єгови і підніжок для Бога нашого.” “Так говорить Єгова: Небеса престол мій, а земля підніжок мій.”— 1 Паралипоменон 28:2 і Ісаїя 61:1, Да; АС; 2 Паралипоменон 5:2—10.

³ Згідно з угодою, яку Єгова зробив з Давидом про віковічне царство, його син Соломон, якого імя значить “мирний”, будував храм протягом сім з половиною літ. “І почав Соломон будувати дім Єгови в Єрусалимі на горі Морія, де він являвся його отцеві, Давидові, на місці, що зготував Давид на току Орин Евузія. А почав він будувати другого дня другого місяця, четвертого року свого царювання.” [1 Царів 6:37, 38; 2 Паралипоменон 3:1, 2, Да] Ізраїльські царі рахували роки свого царювання від місяця Нісана, що був першим в році, на весну. Виходить, що коли Соломон почав царювати в осені попереднього року, щоб сповнити решта того року для його отця Давида, то в дійсності це сталося аж три з половиною літ після того, як Соломон почав царювати, що він розпочав будувати храм.

⁴ Коли священики занесли ковчег завіту в Святая Святих і зложили його там і вийшли з відтам, тоді звіт каже, що “хмара сповнила дім Єгови, і священики не могли служити через ту хмару; бо слава Єгови сповнила дім Єгови.” Тоді Соломон молився торжественно, кажучи: “Чи ж Богові бо справді жити на землі? Небо й небо небес не обіймуть тебе, атож би цей храм обняв, що збудував я тобі?” І так молився Со-[кінець 169 сторінки]ломон, щоб Єгова зглянувся й вислухав молитву виповіджену при цім храмі. Він просив, щоб навіть іноземець, не-Ізраїльтянин, коли б з вірою та доброю волею звернувся до Бога Єгови і молився, був вислуханий. “То почуй й його з місця де престолуеш, і вчини все те, про що покликати ме до тебе чужениця, щоб усі народи на землі взнали ймя твоє, щоб й вони боялися тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб дозналися, що імям твоїм називається храм цей, що я збудував.” [1 Царів 8:3—43, АС] Це прохання Соломона дає сильне запевнення сьогодні людям доброї волі, які звернулися до Єгови і почитають його і моляться до його, як живого й правдивого Бога. Сказав Єгова, а Ісус Христос століття опісля навів ті слова: “Дом мій домом молитви звати меться для всіх народів.”— Ісаїя 56:7, АС; Марка 11:17.

⁵ Видимий доказ був даний, що Всевишній Бог освятив цей дім і його служення, і що його жертівник був принятим місцем для приносу жертв. Бо, коли скінчив Соломон молитися, “спав з неба вогонь і поглинув всепалення й жертви, й слава Єгови сповнила храм. І не могли священики ввійти в дім Єгови, бо слава Єгови сповнила храмину Єгови.” Всевишній Бог поклав своє імя на своїм домі. Він не уповажнив много таких храмів будувати в Єрусалимі або деінде, ані будувати многі жертівники, які б протилежали соткам церквам, як от у Римі, з їх тисячами вівтарями для відправлення жертвенних богослужень. Правдивий Бог мав тільки один храм[кінець 170 сторінки] і один жертівник у святому місті, на якому він поклав своє імя. Так і тепер Він має один духовий храм і один жертівник на якому його Христос приніс одну принятну жертву. Це в тому храмі в Єрусалимі, що Ізраїльтянам дано приказ збиратися три рази в рік на празник, і при цім єдинім жертівнику вони святкували день примирення.— 2 Паралипоменон 7:1, 2, Да.

⁶ О, як славний був початок Соломонового царювання, але як сумний був його кінець! Через те, що він точно не тримався божественних інструкцій відносно ізраїльських царів, Соломон у своїм старім віку звернувся до ідолопоклонства, щоб угодити своїм жінкам. Згідно з обітницями в угоді про царство з Давидом, царський родовід не був відрубаний, проте десять поколінь були відрубані від правління Давидової лінії. Цей розкол стався з початку царювання Соломонового сина Регобоама. Північне царство з десяти відступних поколінь Ізраїля установило свого власного царя й свою столицю; і тільки двоє поколінь з Юди й Венямина, разом з Левітами, осталися лоальними Давидовій лінії. Не беручи поважно до серця цього народного нещастя, причиною якого було відступницька реліґія, північне царство Ізраїля звернулося до ідолопоклонства, щоб затримати своїх людей від почитання Єгови в чужій столиці, а не в Єрусалимі. Народня руїна барилась через 257 років, і це ізза милосердя й терпеливості Бога Єгови. Однак вона таки прийшла неминуче, і північне царство Ізраїля впало перед Ассирія-[кінець 171 сторінки]нами, царська столиця Самарія була знищена, а ті Ізраїльтяни, що осталися живими, були забрані геть в Ассирію і розміщені в її провінціях. Читай 2 Царів 17:1—23 і довідайся про руйницьку причину яку спричинила відступна реліґія.

⁷ Тому що ця народна орґанізація була подружена з Єговою, як жена з мужем, отже занехання почитання Його і звернення до ідолів і бісовськик богів, становило духове перелюбство. Проте Єгова розвівся з північним царством Ізраїля і допустив, що Ассирія забрала його в полон в 740 році перед Хр. Але ж що сталося з царством Юдиним і його царями з роду Давида і його храмом Єгови? Чи й воно заслужило на розвід за духове перелюбство й було передане його ворогам, котрих богів воно воліло замість Єгови? Або, може воно скористало з лєкції остороги, яку постачало царство Ізраїля, і осталося вірним чистій реліґії в гармонії з обявленням від Єгови? Соломон спричинив смертельну шкоду народним інтересам своїм відступництвом у демонське почитання. Після нього настало девятьнацять царів з роду Давида, з безнастанною боротьбою, щоб здержати царство Юдине від захоплення диявольською реліґією. Помимо тимчасового навернення до почитання Єгови за часів доброго царя Йозії, Єгова звідомив, що народний нахил Юди до відступництва був надто великий, і що його існування, як незалежного царства, було засуджене.[кінець 172 сторінки]

⁸ Сорок років перед цим злющим нещастям, Єгова післав свого пророка Еремію дати остаточне свідоцтво. Послухайте, як Він зображає ці обставини: “Сказав мені Господь за царя Йосії: Чи бачиш ти, що вкоїла ця зрадниця, дочка Ізраїля, як вона ходила на всяку гору й під усяке зелене дерево та й блудувала там? Я, думав, потім усім, що вона вчинила, вона навернеться до мене; але вона не вернулася. І хоч її невірна сестра Юдея бачила ті всі блудування, які відступний Ізраїль поповнив, що я відопхнув її й дав їй розвідного листа, то однак невірна сестра Юдея не злякалася, а пішла й блудувала так само, і блудуванням своїм явним опоганила землю, й перелюбувала з усяким камяним ідолом і деревляним бовваном. Помимо того всего, що сталося, невірна сестра її Юдея не вернулася своїм серцем до мене, а тільки лицемірно, Говорить Господь. І сказав мені Господь: Зрадниця дочка Ізраїлева, показала себе менше винною ніж невірна Юдея.” [Еремія 3:6—11, АП] Подружжя Юдеї з Богом Єговою було тепер під напруженням.

⁹ Бог небесний передбачив, що народ юдейський не навернеться. Отже, головно ради добра вірного останка з Жидів, котрі покаялися й навернулися до нього, Він надхнув Еремію далі промовити оці слова: “Верніться, відступники діти, говорить Єгова, я бо здружився з вами, й возьму з вас поодному з городу, по двоє кожної родини та й приведу вас на Сион. І дам вам[кінець 173 сторінки] пастирів по душі мені, які сповнять вас знанням і розумінням. . . . В ті часи звати муть Єрусалим престолом Єгови, і всі народи збірати муться в Єрусалим задля імени Єгови; і не будуть уже ходити упрямим робом свого ледачого серця. В ті часи ходити ме дом Юдин укупі з домом Ізраїлевим, і підуть з північної землі у ту землю, що я наділив вашим отцям у державу.”— Еремії 3:14—18, АС.

¹⁰ Як сказано в тому пророцтві, губителі Юди і Єрусалиму вийшли від півночі і з Вавилону. В часі Еремії Вавилон стався верховною світовою державою під імператором Навуходонозором, який збурив Ассирію в 632 році перед Хр., а опісля розгромив потугу Египту в битві Кархамису в 625 році перед Хр. [Наума 3:7, 18; Еремія 46:1, 2] Вавилон, гніздо й мати бісовської реліґії від часу Німрода, стався суперечкою Сатанського Вужа проти Єрусалиму, що був столицею почитання Єгови. Отже Сатана диявол спонукав царя вавилонського бажати зійти на висоти Єрусалимські, знищити його храм, показати себе вищим від його царських зорів або князів, і явити себе рівним до Єгови, і бути подібним Всевишньому Богу.— Ісаїя 14:4, 13, 14.

¹¹ У шестому році перед знищенням Єрусалиму, пророк Езекиїл бачив видіння про опоганення Божого храму в Єрусалимі. У видінні його приведено до північних воріт, що провадили до внутрішнього храмового двора, де відступники поставили огидного кумера, який доводив до Божої досади. “Я ж кинув очима від півночі,[кінець 174 сторінки] аж це — стоїть від півночі від жертівної брами той ідол ревнування коло ввіходу. І сказав він мені: О, смертельний чоловіче, чи бачиш ти, що вони коять? Чи бачиш велику гидоту, яку дом Ізраїля виробляє тут, що силоміць відвертає мене від моєї святині? Та обернись, а побачиш ще більшу мерзоту.“ Тоді Єгова показав йому внутрі щилину в храмі де на стінах зображено всілякі огидні мерзоти, як от гади і нечисті животини, а перед ними сімдесять передових з Ізраїля, які палили кадило. Диво над дивами! Чи могло таке діятися в храмі Єгови? Але погляньте від північних воріт його храму. Послухайте як там жінки сидять і голосять за вавилонським богом, Таммузом, обожаний Німрод під іншим імям.

¹² А тепер до внутрішнього храмового двора! Глянь! а там двацять пять Ізраїльтянів, між сіньми храму а мідянним жертівником. Звернувшись задом до храму Єгови, а лицями до сонця на сході, вони поклоняються йому, по звичаю Вавилонців та Египтян. [Езекиїла 8:3—16, АП] Оці відступники ніколи не запитували себе словами Павла: “Яка бо згода Божого храму з ідолами?” Коли б Ісус Христос був там, він був би сказав їм те, що він сказав про опоганення єрусалимського храму в його часі: “Оце ж оставляється вам дом ваш пустий.” Ніякі чари не могли спасти Єрусалиму від знищення.— 2 Коринтян 6:16 і Маттея23:38, НС.

¹³ Це вже у третє, що Навоходонозор цар вавилонський виступив з облогою проти Єрусалиму. В 607 році перед Хр., в одинацятім році[кінець 175 сторінки] злющого царювання Задекеї, Єрусалим упав і був знищений, разом з його величним храмом. Святі знаряди для почитання були забрані геть і зложені у храмах вавилонських, а Жиди, що осталися, були забрані у неволю. Ті із них, що осталися в краї, остаточно повтікали у Египет. Тепер через сімдесять літ земля Юдина й Єрусалим лежали спустошені без осадників і домашнього скоту. У році 607 перед Хр. Теократичне царство Юдине було збурене, і вже не було царя “на престолі Єгови” з роду Давидового. В тому ж році “призначені часи поган” розпочалися, на сім часів, що разом становлять 2,520 років, і цей цілий період кінчиться в осени в 1914 році по Хр. Ми тут не відступимо від теми, коли звернемо увагу на значення того 1914 року. Міліони з теперішньої ґенерації ще не забули страхіть Світової Війни І, яка вибухла в тому ж році від котрого то року цей світ уже ніколи не був таким самим. Не треба забувати це: Причиною знищення Єрусалиму і його храму, і вирізання й прогнання його людей в 607 році, була відступна реліґія. Бог Єгова не позволить посміятися з себе, не більше тепер як колись.— 2 Царів 25:1—26; Луки 21:24, НС; Даниїла 4:16, 23, 25, 32.

¹⁴ Одна з найвизначніших рисів пізнішого біблійного пророцтва є та, що вірний останок поверне з вигнання в неволю до місця на якому Бог поклав своє імя і там вони будуть служити Йому знову в незломній посвяті. Звиш сотні літ перед тим, пророк Ісаїя предсказав вигнання[кінець 176 сторінки] Жидів у неволю, кажучи: “Як би Господь не зіставив із нас невеликого останка,— ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра.” Давно тому Содома й Гоморра були цілком знищені вогняним дощем і сіркою з неба. Запевняючи далі, що маленька горстка останеться вірною й буде привернута до Обітованої Землі, Ісаїя сказав: “Останок поверне — останок з Якова — до Всемогучого Бога. Бо хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки людей, як піску в морі, то тільки останок з них поверне. . . . В той день Господь простягне знов свою руку, щоб вернути до себе останок люду свого від Ассирії, і з Египту, із Патросу, й з Кушу та з Еламу, із Сеннару й з Етаму та з островів морських. І підійме знамено своє між народами й позбирає вигнанців з Ізраїля і скличе розсіяних дочок Юдеї з усіх чотирох сторін землі.”— Ісаїя 1:9; 10:21, 22; 11:11, 12, АП; також Михея 2:12; Софонія 3:13.

¹⁵ Предсказано було, що Юдея і Єрусалим будуть лежати спустошені через сімдесять років, і цим дано до відома коли саме той благородний останок буде звільнений з Вавилону. Самий гноблючий уряд не був би звільнив невільників, отже щоб це зробити, Єгова допровадив до збурення Вавилону. Це Він і зробив через переможця, якого він предсказав, Кира Перського: “Так говорить Єгова до свого помазанника, Кира: Я піддержувати му тебе за праву руку твою, щоб покорити тобі народи, . . . Він мій город збудує, й моїх полонян випустить на волю, та не за викуп і не за дари, говорить[кінець 177 сторінки] Єгова сил.” [Ісаїя 45:1—13, АС] Кир і його дядько, Дарій Медії, збурили Вавилон в 539 році перед Хр.; а в 537 році перед Хр., Кир увільнив жидівського останка повернути до Єрусалиму, щоб вони відбудували храм Єгови і відновили його почитання там. Тепер прийшов час для останка, приверненого до їх олюбленого краю, сповнити оцей пророчий приказ через Ісаїю:

¹⁶ “То виспіваєш у пісні побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя — скінчився золотий город! Як же це ти впав з неба, досвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи! Ти ж говорив у серці своєму: Взійду аж на небо, над Божими зорями [Юдейські царі сиділи на престолі Єгови] престол мій поставлю, й засяду на горі [Сион] соборній, у найдальших частях півночі; зійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнім зветься. Але ти провалився в Шеол [гріб] — в глибінь преісподню. Хто тепер тебе побачить, придивляючись з близька, скаже: Чи це той — мовляв — що хитав землею; та тряс царствами; що обернув світ у пустиню, його міста побурив, поленянам не давав вертатись у домівку?”— Ісаїя 14:4, 12—17, АС.

¹⁷ Ось так сімнацять століть після Німрода, як першого царя, Бог Єгова оправдив себе проти Вавилону й удовіднив свою всесвітню суверенність. Він зломав потугу позірно-незломної третьої, світової держави над його людьми. До останка у Вавилоні він сказав: “Де лист роз-[кінець 178 сторінки]відний, що я дав матері вашій, і з ним її відправив? або котрому то позичальникові моєму я вас торгом запродав? Ні, за гріхи ваші продано вас, за переступи ваші відпущена мати ваша.”

¹⁸ їх народня орґанізація, їх мати, була відпущена, та не через те, що Єгова не дотримав своєї угоди і почав розвідні переслідування, але через беззаконня й переступи її дітей проти Закон-угоди. Отже чесного серця останок покаявся й навернувся до Єгови, великого мужа їх орґанізації. Вони молилися за відновлення його подружнього споріднення з ними в їх ріднім краї. Отже при кінці сімдесяти років спустошення пророчий приказ Єгови відносився до їх матери орґанізації. “Струси з себе порох; устань, поневолений Єрусалиме! Скинь ланцюги з шиї твоєї, невольнице дочко Сионова. Так бо говорить Єгова: Ви продані були без ціни; і без срібла будете тепер викуплені.” Повелівши їм оставити Вавилон і його гидоти, Він сказав: “Ідіте ж йдіте, виходьте із відти; не торкайтесь нечистого; виходіть з посеред його, очистіть себе, ви, що носите посуди Єгови! Ви ж вийдете не з поквапом і не навтеки, бо поперід вас йти ме Єгова, а Бог Ізраїля буде вас провожати.”— Ісаїя 50:1 і 52:2, 3, 11, 12, АС.

¹⁹ Ради свого імени Єгова привернув своїх людей. При кінці сімдесяти років спустошення в 537 році перед Хр., около 50,000 жидів виступили з Вавилону із посудинами, які Вавилон[кінець 179 сторінки] ограбив був з храму Єгови в Єрусалимі. Вони повернули головно тому, щоб відновити його почитання у місці на якому він поклав своє імя. Зрозумівши тепер важливість чистої реліґії в житті народу, Жиди, разом із новонаверненими доброї волі зараз взялись відбудовувати храм Бога, їх Визволителя, на його старому місці. Найперше вони спорудили жертівник на внутрішньому дворі, а що це був семий жидівський місяць, тому вони відсвяткували сімденний радісний празник кучок. Після многих перешкод з боку їх ворогів і через многі роки, вони остаточно викінчили цілий храм під жидівським правителем Зарубабелем, і в шестому році царювання перського царя Дарія. Пророки Аггея і Захарія вельми заохочували їх до успішного завершення цього діла.— Ездра 2:64 до 3:13; 6:14, 15.

²⁰ Все це цікавить нас сьогодні тому, бо це прообраз на привернення вірного останка з містичного Вавилону і відновлення чистого почитання Бога Єгови в цих новочасах.[кінець 180 сторінки]

[Запитання для вивчення]

 1. В наслідок демонської реліґії, чим світ став тепер сповнений, і які наслідки з цього можна бачити?

 2. Як це, що в храмі не було ідолопоклонства хоч там і були золоті херувими, і до якої міри Бог перебував там?

 3. Хто збудував храм, коли він почав будувати його, і як довго він будував його?

 4. Що сталося з посвяченням храму після установлення ковчегу, і яку просьбу Соломон зробив у молитві до Бога?

 5. Який доказ був даний з неба, що жертівник храму був прийнятий, і кілько храмів і жертівників було уповажнено?

 6. (а) Як Соломонове царювання закінчилося із якими наслідками? (б) Коли прийшла руїна на північне царство Ізраїля, і чому?

 7. Як Єгова розвівся з північним царством Ізраїля, і що показує чи Юдея завважала цю осторогу?

 8. Як довго Еремія давав остаточне свідоцтво Юдеї, і як він показав, що Ізраїль був менше винуватим ніж Юдея?

 9. Ради чийого добра Єгова запросив через Еремію вернутись до небесного мужа Юдеї?

 10. Що сталося тепер із суперником Єрусалиму, і що Сатана порушив його царя зробити в Єрусалимі?

 11, 12. Яке видіння про мерзоту в храмі дано Езекиїлові?

 13. Як прийшов упадок і спустошення Єрусалиму, і задля якої причини?

 14. Що спасло Ізраїльтянів, що вони не сталися як Содома і Гоморра, і з відкіля те зібрання мало взяти місце, і куди?

 15. Після як довгого спустошення землі мав повернути останок?

 16. Який приказ даний в пророцтві через Ісайю сповнив тоді останок?

 17. Як Єгова оправдав себе над Вавилоном, і що він сказав до останка про розвід їх матери?

 18. Чому Єгова відпустив їх матір, але при кінці спустошення, який приказ він дав відносно останка?

 19. Як почитання Єгови було привернене у землі Юдеї, і як храм докінчено?

 20. Задля якого прообразу ми цікавимось ним сьогодні?
Англійська версія

розділ XIV ->