Розділ VII

TEXT

<-розділ VI

Дальше обявлення святої таємниці

ЗАЦІКАВЛЕННЯ святою таємницею, що її дано в раї Еден, обняло всесвіт. Условини її були переховані через потоп Нойом, і про неї він навчав своїх синів і внуків після тієї всесвітної катастрофи. Хто саме мав бути тим насінням жени на котре мав чатувати Вуж, щоб завдати смертельну рану йому? Як воно мало виздоровіти й опісля протидіяти і поторощити голову Вужеві? Хто мав бути тим насінням Вужа проти котрого мало ворогувати Насіння жени? Це, що Ной поблагословив свого другого сина Сема, указувало, що те насіння мало вийти з Семового родоводу. Для ніякої іншої цілі тільки самолюбної причини відступні народи старалися зломати ту таємницю й витворити своє власне людське призначення. Той Вуж архизводитель постановив перекрутити ту правду про таємницю й затамувати її справжнє значення. Ради цього він затягнув у свою змову або заговір амбітних чоловіків і жінок і вони сталися його дітьми, видимим насінням Вужа. Оці охочо й жадібно відогравали ролю жінки й її насіння, матери й дитини. В цій ролі вони могли прославити себе й поширювати забобонну силу над обманутим людством. Оцих можна було звернути на бік від правдивого Насіння жени. Про обманення цілого світу, через цього первісного Вужа гово-[кінець 87 сторінки]риться в останній книзі Біблії, що він “званий Дияволом і Сатаною, що зводить цілу вселенну.”— Одкриття 12:9, НС.

² Є докази, що Сатана почав перекручувати застосування святої таємниці при помочі свого першого видимого царства й своєї першої орґанізації, що складалась з відступної реліґії у Вавилоні, котре то місто було під владою першого людського царя могутнього ловця, Німрода. Він був правнуком Хама, отже він не походив від Семового покоління, якого Бог був Єгова. Це однак не мало ніякого значення для Німрода або його поплічників. Вони то постановили розвязати ту таємницю у свій спосіб і не чекати на Бога. Захопивши людей, щоб вони сполягали на нього про охорону й спасення, як “велитня ловця перед Єговою”, Німрод прийшов нарешті до свого кінця. Як саме це сталося, Біблія не згадує. Многі лєґенди й традиції поганських істориків погоджуються, що він погиб від насильної смерті. Але чи це сталося завдяки зусиль і впливу Ноя, який можливо поступив в “образ Божий”, тобто, як екзекутор-представник Бога Єгови, цього ми напевно не знаємо. Але він таки помер насильною смертю і за це був вельми оплаканий його послідовниками. Кожного року вони оплакували його в день його смерті під фігурою Таммуз. Щоб дати зразок реліґійного відступництва між Жидами в його часі, пророк Езекиїл дає нам спромогу заглянути в опоганений храм, і каже: “Ось там сидить жіноцтво, голосючи по Таммузі.” (Езекиї-[кінець 88 сторінки]ла 8:14, АС) Щороку вони оплакували смерть Таммуза, як і грецького бога Бакха, що його імя значить “оплаканий”, і котрий є ще іншим образом на Німрода. його смерть уважали за нещастя, як несправедливість, а Ноя або людей відповідальних уважали за злющих представників Вужа; це вони, мовляв, є насіння Вужа.

[Ілюстрація на сторінці 89]

НА МОНЕТІ ОБРАЗ НОСІЯ ГАЛУЗІ

³ Завважте тепер обожання фальшивого насіння й його матери. Німродова матір називалась Семіраміс. По халдейському це імя значить “Земір-аміт”, а складається воно із складів Зе, що значить “це”, емір, що значить “галузь”, а аміт значить “носій”. Тепер же, коли зложити ті части разом, те імя значить “Це носій галузі.” Підчас, коли потопні води спадали, той птах, що його Ной вислав з ковчегу і котрий повернувся і приніс оливну галузь, був голуб. Цим чином імя Семіраміс пристосувано до дикого голуба. Німродова мати, яка кажуть перетворилась в голуба,* одержала те імя в таємничому змислі. Її уважали за матір тієї галузі людства, що є матірю насіння, рощавителя голови Вужа. Це було ніщо інше як тільки дияволська хитрість, аби відвернути увагу від правдивого Насіння, про котре Боже пророцтво пізніще заявило, як[кінець 89 сторінки] справдішню Галузь і котрого імя мало бути: “Єгова наша праведність.” (Ісаїя 11:1; Еремія 23:5, 6, АС, замітка; Захарія 3:8; 6:12, 13; Одкриття 22:16) Ось так зроблено великий крок уперед до ложнього почитання, до відступницької реліґії, збочення від правди. З таким то розумінням про матір і сина, можна було легко зробити богиню й бога з них, і прославити обман.

⁴ Докази є, що після Потопу перша жінка, яку люди обожали, була Семіраміс у Вавилоні. Імя тієї вавилонської богині значило “голуб”, або “Носій Галузі”, що є також значенням назви римської богині Юнона, “небесна Цариця” у Римлян. У скульптурах, які розкрито в руїнах старинного міста Ниневія, крила й хвіст голуба в емблемі триєдиного бога, представляли третого члена ідолопоклонної трійці Ассирійців. Це знов сходиться з фактом, що Семіраміс, під імям Астарта, була почитана як утілення Божого духа, через котрого то духа мало народитися обітоване насіння. Звідси виходить, що перший обожаний чоловік після Потопу був син Семіраміс, Німрод, і це безсумніву сталося під впливом його матери. Вона то твердила, що при його страченні він не помер, а був перенесений до неба як бог. Сузіря Оріон мав представляти його бога, бо старинний грецький поет Гомер* надав таку назву могутньому ловцеві. “Оріон” переложено з єврейського слова кесіль у Біблії і значить “безглуздя дурень”; тобто, нахабний, зухвалий безбожний, підлий,— все це підхоже[кінець 90 сторінки] зображенні Німрода, могутнього ловця.— Йова 9:9; 38:31; Амоса 5:8.

⁵ Ось так створивши бога з мертвого Німрода, його мати Семіраміс навчала про безсмертність людської душі наперекір Божому законі: “Та душа, що согрішить, та й вмерти мусить.” Під імям Нінус, що значить “хлопятко або син”, Німрода почитали як сина його жени.* Звідси походить думка, що Німрод мав бути мужем і сином своєї жени; він був своїм власним батьком і своїм власним сином, його справжній батько Куш був відіпхнутий в кут, а Німродову матір вивисшено, як непорочну матір. В цей спосіб постало три формі божества: батько, мати й син, і вони становили триєдинність або трійцю. Мати й син занимали завжди визначне місце у всіх подібних формах почитання трійці між поганськими народами, як досі. Батька, родина завжди ставила десь у тіні. Цим чином вони виславляли ложну жінку й її насіння, щоб засліпити людський ум до правдивого насіння Божої жени. Ця правда відноситься також до трійці про яку навчає духовенство Христіянства, яке відпихає геть у тінь Бога Єгову, Отця.

[Ілюстрація на сторінці 92]
ТРІЙЦЯ АССИРІЙЦІВ

⁶ Розуміння було, що чигання на Насіння Божої жени і розщавлення його пяти означувало йому смерть, від якої воно мало бути вирятуване. Тим то при його смерті, Семіраміс про-[кінець 92 сторінки]славила Німрода і обожала його, як обітоване насіння від жінки “Зєроашта”, або по новочасному Зороастер, що значить “Насіння жени”. Не тільки день був відлежений на оплакування його смерті, але й установлено день на святкування його уродин. Цей день припадав на 25 грудня, котрий то день духовники Христіянства прийняли для своїх реліґійних цілей, без найменшої піддержки Святих Писань. Вже сама назва Різдво (Крістмас), яке часом у Христіянстві називають Юль День, походить від поганів або Вавилону і воно звязане з Німродом, тим фальшивим насінням жени. В халдейській мові те імя Юль значить “немовлятко” або “мала дитина.” Поганські Анґльо-Саксонці святкували той Юль День або “день дитини” довго нім вони сталися римо-католиками, і в тих часах вони святкували, не народження сонця бога, а народження місяця бога, бо для них сонце було жіночого роду, а місяць — чоловічого. Також в Індії місяць є чоловічого роду. Поклонники місяця в Арабії також святкували різдво Господа Місяця в той же час. Навіть і сьогодні ми говоримо про “чоловіка на місяці”. Це доказує, що 25-тий день в десятому місяці (декабр значить “десятий місяць”) був святкований не з причини сонцестояння, але тому, що від давніх часів цей день був прийнятий за день різдва Німрода, фальшивого насіння жени. Свята Біблія указує нам, що Ісус народився в інший порі року.[кінець 92 сторінки]

⁷ На 24 грудня люди обтісували колоду Юль з усіх її галузь і тягнули її на вогнище і палили, а це мало представляти страчення Німрода, простягнутого на смерть. Це прикрашене та прославлене деревце, що являється вранці на 25 грудня представляло, що вбитий Німрод знову ожив в новому тілі, як тріюмф над його ворогами і на благословення людства. В Римі вживали ялиці деревце, яке виставляли на 25 грудня в день Natalis invictisolis що значить “різдво непоборимого сонця.” В Єгипті символом ново-утіленого Німрода було пальмове дерево, якого листя символічно представляли побіду. Це значить, що в Ісаїї 14:4—20 (АС) Єгова говорить про упавшого царя вавилонського, як “денницю, син порання” що його неначе дерево зрубано на землю. Очевидно, що як Німрод був зрубаний, так пізніще і його далекий наслідник, Валтесар, був зрубаний, коли в призначеному часі Єговою Вавилон був збурений.— Даниїла 5:22—30.

⁸ Підчас коли великий Зводитель, Вуж, розвивав так ложні ідеї й фальшиве почитання насіння жени, великий Отець правдивого Насіння поступав далі з відкриттям тайни або святої таємниці у свій власний спосіб. У сумежній країні, недалеко де матисистема реліґійного обманства була збудована, Бог обявив дальшу правду чоловікові віри, Авраамові, у городі Ур Халдейському на рівнині Синеяр або Месопотамії.[кінець 93 сторінки] Хоч Аврам, якого опісля названо Авраамом, жив у халдейському городі Ур менше ніж двісті миль від Вавилону, то він не походив від Хама, як Німрод. Він був потомком Сема, якого Ной благословив. Він вийшов з лінії Ебера, і тому Авраама названо “Єврей”, як потомка Ебера, і якого Богом був Єгова, згідно з благословенням Сема Ноєм. Виявляючи, що Німрод був фальшивим месією або насінням, Єгова явився в Ур городі й сказав:

⁹ “Зійди з землі твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу. І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен. І благословлю благословлячих тебе, а клинучих тебе проклену. І благословляться в тобі всі племіння землі.”— Діяння 7:2, 3; 1 Мойсея 12:1—3.

¹⁰ Отаке було виразне звідомлення, що те обітоване Насіння мало прийти з родоводу від Авраама Єврея. Це було підтверджене після того, як він уступив на землю яку Єгова вказав йому, і сказав: “Насінню твоєму цю землю наділю.” У світлі цього дальшого відкриття, Авраам покланявся правдивому Богові. “І спорудив там він жертівника Єгові, і призвав імя Єгови.”— 1 Мойсея 12:7, 8, АС.

¹¹ Ось так Боже благословення пробувало з Авраамом. Вираз цього прийшов під час Авраамового повороту після успішного визволення свого братанка Лота з рук полків чужинецьких[кінець 94 сторінки] наїздників та грабіжників. Він прибув недалеко Салем, котре пізніще сталося містом Єрусалимом. Цар Салемський почитав Бога Єгову. Мелхізедек був не тільки царем, а також і справжнім священиком Божим. Як саме він стався священиком, цього нам не сказано, але Бог признав і ужив Мелхізедека в пророчому змислі.

¹² Богом надхнена історія каже нам: “А Мелхизедек, цар Салемський, виніс хліб і вино: був же він священиком Бога вишнього. І благословив його, кажучи: Благословен ти, Аврааме, від Всевишнього Бога, Владики неба й землі, і благословен Бог всевишній, що подав тобі в руки ворогів твоїх. І він дав йому десяту часть з усього.” (1 Мойсея 14:18—20, АС) Авраам, давши йому десятину зі всієї здобичі своєї, цим він дав доказ, що він признав Мелхізедика за Божого правдивого священика.

¹³ Згідно з Божою угодою з Авраамом, Мелхизедек мав бути поблагословенним за благословення Авраама. Так і сталося, бо Бог схоронив записку про нього в Біблії і зробив його пророчим образом на Обітоване Насіння в його уряді, як цар і Священик Єгови. У Псальмі 110:4—6 писатель цар Давид був надхнений промовити до Насіння Божої жени, що воно поторощить голову Вужеві, і сказати: “Клявся Єгова і не пожалує цього: Ти священик по віки по постанові Мелхізедека. Господь [Єгова] по правиці в тебе сокрушує царів у день гніву твого. Він зробить суд між народами, покривши землю трупом; [кінець 95 сторінки]розбивши голову над многими країнами.”— АС. замітка; Ро. замітка.

¹⁴ В часі тимчасового перебування в Египті з причини голоднечі в Канаан землі, Авраамова жена Сара знайшлась у небезпеці бути опоганеною египецьким володарем, Фараоном. Бог перешкодив цьому, і так вона була схоронена від осквернення й привернута до її мужа, що через нього мали бути благословені всі роди землі. Сягнувши віку сімдесять пять років, Сарра ще була бездітна. Справа породити дитину, щоб продовжити родовід до Обітованого Насіння, здавалась бути безнадійною. Ради цього вона віддала свою египецьку служницю Авраамові, щоб вона породила дитину від нього, котру вона, Сарра, мала прийняти за свою. Ось так цій Єгиптянці або хамській дівчині, Агарі, народився син Ізмаель. Але Бог показав, що це Він, не чоловік, витворював родовід Обітованого Насіння. Він відкинув Ізмаеля і обіцяв Авраамові сина від його Семітки жінки Сарри, що мав називатися Ісаак. Коли Ісаака відлучено, Єгова заявив свою волю виразно Авраамові, кажучи: “Ні, в Ісаакові наречеться тобі насіння.” (Жидів 11:18; 1 Мойсея 21:12; Римлян 9:7, НС) Отже те насіння мусіло прийти “через Ісаака.

¹⁵ Коли Ісаак підріс на юнака, Бог Єгова здавалось протидіяв своєму замірові і своїй угоді з Авраамом. Він приказав Авраамові йти й принести в жертву свого єдиного сина від Сарри на горі Морія близько міста Салем. Це повеління[кінець 96 сторінки] мало випробувати Авраамову віру й правдиве почитання його. Але ж Авраам не позволив самолюбству спокусити його принадою, щоб не послухати веління свого Бога, і цим заощадити свого єдинородного сина ради Обітованого Насіння. Без ніякого вагання він рушив у дорогу з Ісааком до гори Морія, де він збудував жертівник і приготовлявся пожертвувати Ісаака як людську жертву для Єгови. Тепер доказ був ясний, що Авраам мав чисту й неопоганену реліґію. Отже ангел Єгови перешкодив Авраамові забити Ісаака і сказав: “Тепер я знаю, що ти боїшся Бога, бо не пощадив єси сина свого єдинородного ради мене.” Єгова чудотворною силою постачив барана на жертву всепалення замість Ісаака, і тому “Авраам назвав те місце Єгова-їре (що значить Єгова бачить або постачає); як і по цей день говорять: На горі Єгови постача буде.”— 1 Мойсея 22:12, 14, АС.

¹⁶ Яка ж була ціль в цьому драматичному представленні через яке перейшов Авраам? Аджеж не тільки ради випробування Авраамової непохитної віри в Єгову, але також, щоб дати наперед зразок як будуче Насіння Божої жени мало направду бути пожертвоване й як Всемогучий Бог воскресить його з мертвих, щоб торжествувати над Вужем і його насінням, і щоб благословити всі роди землі. Таке не є наше тлумачення — ні. Це так написано під Божим надхненням для нас в листі до Жидів 11:17—19 (НС), де ми й читаємо: “Вірою Авраам, спокушуваний, так за добре як пожертвував Ісаака,[кінець 97 сторінки] єдиного первородного сина, прийнявши обітницю, про котрого було сказано: Що в Ісааку назветься тобі насіння. Він же подумав, що Бог може піднести з мертвих, тим і прийняв його в образі (воскресення).” В цій пророчій драмі Авраам зображав Бога Єгову, Отця, а Ісаак представляв його єдинородного Сина, Слово. Старенька жінка, Сарра, що була неплідна до девятьдесяти років віку, нім вона породила цього єдиного сина наслідника, представляла Божу “жену”, що роджає Насіння. Отже, чи Єгова знав тоді подробиці свого наміру від початку аж до кінця? їз цього дальшого відкриття ясним є, що він знав.— Ісаїя 46:9, 10; 14:24—27; Діяння 15:17, 18.

¹⁷ Отже, щоб підкріпити не тільки Авраамову віру, але й нашу, що вповаємо на Обітоване Насіння, Бог урочисто заклявся своїм найвищим імям при виявленні свого наміру. “І озветься ангел Єгови до Авраама вдруге з небес, кажучи: Мною самим клявся я — це слово Єгови — за те, що ти вчинив таку річ, і не пощадив свого сина, свого єдинородного сина ради мене, тому благословлячи я благословити му тебе, і намножу рід твій як зорі небесні, і як пісок узкрай моря; і внаслідує потомство твоє царини ворогів своїх. І благословлять ся в насінні твоїм всі народи землі, тим що ти послухав голосу мого.”— 1 Мойсея 22:15—18, АС.

¹⁸ Ця обітниця сходиться з Авраамовим імям, що значить “батько многих”. Тому що Бог не[кінець 98 сторінки] відкрив таємниці скільки членів мало міститися в тому насінні, через те Авраамове насіння полишено неозначене, як от зорі на небі й пісок узкрай моря. Цим чином Єгова обявив, що його єдинородний Син мав мати багато братів, з дітей Більшого Авраама, Бога Єгови, що мали спілкувати з ним у благословенні всіх народів. Що те обітоване насіння мало перше посісти царини своїх ворогів, то це значило, що мала повстати війна проти Вужа і його лукавого насіння. Звідси Насіння Єгови від його “жени” мало дістати перемогу над ворожою орґанізацією й її цариною.

¹⁹ Коли Ісааку було сорок років віку, Авраам післав по Ребеку сватати її для нього, вона будучи з кревних Семітів. Він не сватав жени для Ісаака з між Канаанців, що тоді посідали Обітовану Землю. Канаанці були потомками Хама і знаходилися під прокляттям, яке Ной виповів на Хамового сина Канаана, отже вони мали статися слугами таких Семітів, як Ісаак. Двацять літ пізніще, Ребека породила діти Ісаакові, близняки Есава й Якова. Від котрого із них мав постати благословенний рід, що провадив би до Обітованого Насіння: чи від Есава первенця, або Якова? Згідне з людським правилом відносно первенців, то ним мавби бути Есав, але ж Єгова указав інакше заки ті ближняки народилися. Апостол Павло указує, що Ізмаїль повстав проти Ісаака, і каже: “Не тільки ж це, але й Ребека почавши близнята від одного чоловіка, Ісаака нашого праотця; ще бо не родились, ані зробили[кінець 99 сторінки] нічого доброго або лихого, щоб намір Божий відносно вибору залежав від діл, але від Того, хто клиле, сказано їй, що сторший служити ме молодшому, яко ж написано: Я полюбив Якова, а зненавидів Есава.”— Римлян 9:10—13, НС.

²⁰ Це показує де саме фальшива реліґія робила помилки й обманула більшість з людства. Люди, що були познайомлені з завітом Єгови в Едені відносно насіння жени, могли самолюбно бажати й вдавати, що вони є тим обітованим насінням і могли приложити великі зусилля, як от Німрод, щоб осягнути той привілей. І, як цього бажала Семіраміс, фальшива реліґія могла розвинутися і могла назвати когось, щоб його обожати в тій реліґії, як обітоване насіння. Ізмаїль міг був уважати себе за такого влюбленого в черзі насіння тому, що він був пятнацять літ старший від Ісаака. Все ж таки Єгова відкинув його. Та й Есав уважав себе за правильного в родоводі до насіння, але, будучи ловцем, як колись Німрод, він згодився продати своє правонасліддя за смачну червону потраву ради свого черева. Пізніще він бігав на лови, щоб потішити свого отця Ісаака й дістати його благословення для себе, знехтувавши своїм попереднім спродажем свого правонасліддя. Одначе за надхненням Всемогучого Бога те благословення пішло до Єгового вибранця, Якова. (1 Мойсея 25:27—34; 27:1—30) Апостол Павло каже, що Есав “не оціняв святощів,” та й Бог не змінив своєї думки про Есава, ані Ісаак не змінив. Звідси виходить, що ми мусимо приймати вибір Єгови[кінець 100 сторінки] хто має бути тим насінням, а не вибирати чоловіка або жінку, як це робить ложна реліґія в краях на Сході або й на Заході. Божественне правило стоїть незмінне: “Тим то воно залежить не від того, що бажає або хто біжить, але від милуючого Бога.” (Римлян 9:16 і Жидів 12:16, 17, НС) Задля цієї причини, ми далі слідимо за родом правдивого насіння в книжці правдивої реліґії, його Біблії.[кінець 101 сторінки]

[Примітки]

*“Семіраміс у колумбам”, гл. твір Метаморфезес IV, написав Овід.

*Гомерів твір Одисея, Том 5, стрічки 120, 121.

*Египецький бог Осір, протилежний Німродові, був сином і мужом великої египецької богині, Мадонни Іріс.

[Запитання для вивчення]

 1. Якою тайною цікавився тоді всесвіт, і як Сатана завзявся був знівечити й стримати його правдиве обявлення?

 2. З ким Сатана почав перекручувати цю тайну, і як він був відповідпий для цієї цілі?

 3. Яке було таємниче значення імя Німродової матері, і який був намір цього?

 4. Після Потопу, котра перша жінка і чоловік були признані за богів, і під якими таємничими іменами, формами або фіґурами?

 5. Чому обожання Німрода було фальшивством, і як він стався частю трійці?

 6. Під яким імям почитали Німрода, як насіння жени, і з яким новочасним реліґійним святом його різдво сходиться?

 7. При такому святкуванні, як деревце символічно представляв Німрода?

8, 9. Кому Єгова тепер обявив дальшу правду недалеко Вавилону, і з якою обітницею?

10. Що те одкриття говорило про Насіння, і як це було підтведджено невдовзі опісля?

11, 12. Який вираз Божого благословення отримав Авраам, і через котрого слугу Єгови?

13. Як Мелхізедек був поблагословений за благословення Авраама?

14. Як це сталося, що Авраам мав сина від служниці й його жени, і котрий син був вибраний Богом?

15. Як Єгова випробував і доказав Авраамову правдиву реліґію у звязку з Ісааком?

16. Яка ціль була в тім, що Авраам переходив таку драматичну подію, і кого ті актори представляли?

17. Поклявшись своєю найвисшістю, що Єгова обіцяв Авраамові робити?

18. На що це указувало, що Авраамове насіння мало бути як зорі й як пісок, і мало посісти браму ворога?

19. З ким Ісаак мав діти, і через кого мав продовжатися влюблений родовід?

20. Як це показує, що фальшива реліґія зробила помилку відносно вибору обітованого насіння?

Англійська версія

розділ VIII ->