“Свята тайна
цього благочестя”
ХРИСТОС Ісус
заснував собор зі своїх послідовників, щоб він був сильним стовпом свідчення й
піддержкою правди про святу тайну Божу. Одначе осторогу дано заздалегідь, що
многі відступлять від правдивого собору й заснують фальшиву орґанізацію, щоб
звихнути святу тайну, як от Німрод і Семіраміс зробили у Вавилоні.
Апостол Павло остеріг молодого ученика Тимотея проти цього, кажучи: “Це пишу
тобі . . . щоб ти знав, як треба поводитися в домі Божому,
котрий є собором живого Бога, стовп і піддержка правди. І справді
велика це свята тайна цього благочестя: Він явився в тілі, оправдивсь
у дусі, показався ангелам, проповідуваний між народами, увірували
в його по світу, і був принятий в славі. Проте надхнене слово
виразно каже, що в послідні часи деякі відступлять від віри, слухаючи
звідничих пророцтв і наук демонських, через лицемірних та брехливих людей,
запеклих у совісті своїй.”— 1 Тимотея 3:14 до 4:2, НС; Дя;
КБ; АС.
2 Зауважте ті
риси святої тайни, від якої лицемірні люди мали відступити. “Він явився
в тілі, оправдивсь духом.” Ця риса справдилася, коли Ісус Христос воскрес
з мертвих третього дня. У тілі він був засуджений людьми як грішник,[кінець 249 сторінки] Бога-хулитель, спільник з Вельзевубом, і як бунтівник проти Римської
Імперії. Отже на голосне домагання жидівських архиєреїв, урядників, старшини та
письменників, Ісус був повішений на дереві тортур до смерті, а над ним прибито
напись вини його: “Ісус Назорей Цар Жидівський”. Його люди, т. є, кількох його
послідовників, не змогли виправдати його з цього фальшивого обвинувачення.
Але Бог міг це зробити й заявити його праведником. Як? Через піднесення його
з мертвих, як на це він натякнув в Своїй обітниці в городі Еден.
Вуж мав зранити пяту Насіння жени, але те Насіння, в заміну, мало
покрушити голову Вужеві. Як же це могло статися хіба що Бог сцілить його рану
в пяті? Ісус не умер за свої власні гріхи, за який плата — знищення;
він умер замість грішників, узявши їх місце. Про це писано є: “Христос викупив
нас од клятьби закону, ставшися за нас клятьбою, писано бо: Проклят всякий, хто
висить на дереві.” (Галат 3:13, НС) Отже тому, що Ісус не був
грішником, а був вірний аж до смерті, Бог міг воскресити Його.
3
В якому ж тілі Ісус мав воскреснути? Бог наготовив йому мясне тіло
в якому він прийшов на землю, і він приніс те звершене людське тіло,
як прийнятну жертву Богові. Це він довершив на дереві. Пожертвувати щось
значить віддати, потерпіти страту, зречися його за щось інше. Отже Ісус, будучи
привернений до життя, не міг узяти того самого тіла, щоб знов жити в йому.
Зробити так значило б узяти назад жертву. Бог[кінець 250 сторінки] був рівносильний
і до — цих обставин. Після Ісусового охрещення, коли святий дух був
вилитий на нього, Бог сплодив його своїм духом бути духовим Сином,
і сказав: “Це Син мій любий, котрого я вподобав.” Звідси виходить, що при
його воскресенню з мертвих він мусів народитися як духовий Син, не
в мясному тілі. Чи це тільки самоуява, або чи ми маємо надхнене свідоцтво
відносно цього? Ми маємо Петра, який бачив його кілька разів протягом сорок
днів після його воскресення. Що ж ти скажеш нам, Петре? “Христос, щоб
привести нас до Бога, умер один раз за гріхи, праведний за неправедних, що був
умертвенний по тілу, но ожив у дусі.” Як він ожив, ти кажеш, Петре? “В
дусі.” Він також “був оправданий в дусі.” Отже Архиєрей Єгови не взяв
назад своєї людської жертви, а вона далі остається на вічне добро людства.—
1 Петра 3:18, НС.
[Ілюстрація на сторінці 251]
4 Воскресши як
духова особа, цим чином Ісус народився у повному значенні Слова, як
Насіння Божої “жени” або небесної орґанізації. Діва Марія, будучи людиною,
могла витворити тільки тіло з мяса й крови в її утробі, а ніколи
породити Ісуса як духове совторіння. Через те вона ніколи не могла бути жінкою
обітниці в Едені. Але Божа “жена” в небі, його духова орґанізація,
Єрусалим ізвиш, з якої Ісус вийшов,[кінець 251 сторінки] щоб бути чоловіком через трицять
і три з половиною літ на землі,— це була матір, що породила його для
Божого благородного наміру. Про його повне духове народження у воскресенні
ми читаємо: “Ми благовіствуємо обітування, дане отцям, що його Бог сповнив нам,
дітям їх, воскресивши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син ти мій
єси; сьогодні я стався Отцем твоїм.”— Діяння 13:32, 33, НС.
5 Всемогучий Бог
підніс свого Сина Ісуса Христа з мертвих як безсмертну духову особу, щоб
він вже ніколи не повернув до зотління. Отже щоб зробити себе видимим
і явитися своїм ученикам протягом сорок днів після воскресення, щоб вони
могли бути свідками йому, Ісус утілювався в ріжні постаті, відповідно на
ріжні оказії, щоб показати себе живим, та вже не як людське сотворіння. (Гляди
Марка 16:11, 12, Дя; КБ; Кс) Будучи тепер духом, він міг вознестися на
небо і явитися там перед лицем Божим.
6 Коли його
ученики приглядалися вознесенню Ісуса на небо в сороковий день, його
матеріялізоване тіло щезло внутрі хмари, а двох утілених ангелів, що стояли
мимо, сказали: “Цей Ісус, узятий від вас на небо, прийде в такий же
спосіб, як ви виділи його сходячого на небо.” Вони не сказали, що він поверне
в такій самій формі або тілі, в якому ученики бачили його сходячого.
“Тіло й кров царства Божого наслідити не можуть, ані зотління незотління не
наслідить.” (Діяння 1:1—11, НС; 1 Коринтян 15:50, НС)
Як[кінець 252 сторінки] колись ізраїльський архиєрей входив у Святая Святих храму, не
з мясним тілом тельця та козла, а тільки з їх кровю, яка зображала їх
життя, так і тепер Архиєрей Ісус Христос вознісся на небо, не
з мясним тілом, яке він пожертвував, але з його ціною як звершеного
людського життя, яке він віддав у жертву. Оцю ціну він предложив Богові
в Його небесній оселі за всіх тих, що увірують в нього опісля.
В такий же спосіб він “явився і ангелам” в небі. Цією вартістю
людського життя він установив нову угоду для своїх послідовників на землі, що сталися
членами насіння Авраамового, духовими синами Бога Єгови.— Жидів 13:11, 12;
9:11, 12, 24—26, НС.
7
У пасхальну ніч зараз перед своєю смертю, Ісус велів приготовити щорічний
спомин своєї смерті. Він подав чашу з вином своїм одинацяти вірним
апостолам, як вже Юда зрадник вийшов, і сказав: “Пийти з неї всі, бо
це значить моя кров завіту, що за многих проливається на оставлення гріхів.”
“Ця чаша значить новий завіт силою моєї крови, що має бути пролита за вас.”
(Маттея 26:27, 28 і Луки 22:20, НС) Десять день після
його вознесення перед присутність Бога, щоб передати ціну своєї людської
жертви, іменно, в день Пятидесятниці, Ісус Христос Посередник установив
нову угоду для його учеників на землі. Він застосував до них заслуги тієї
заплаченої[кінець 253 сторінки] жертви. Це він удовіднив через вилиття СВЯТОГО духа на них,
помазавши їх так, як він був помазаний з неба. Під впливом того духа,
Петро сказав того дня: “Цього Ісуса воскресив Бог; йому ми всі свідки.
Оце ж будучи вивисшений до правиці Божої і прийнявши обітованого
святого духа від Отця, він вилив його, що ви тепер бачите. Бо Давид не зійшов
на небеса; сам бо сказав: Єгова сказав моєму Господеві, сядь по правиці
в мене, доки положу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх.” (Діяння 2:1—4,32—35, НС; Псальма 110:1, АС) Ось так прославлений Ісус
почав бути “проповідуваний між народами”.
8 Від часу
Пятидесятниці Божа жена, “вишній Єрусалим”, почала роджати інших членів
з Авраамового насіння, і цим чином Лазарова кляса була прийнята до ще
повніщого споріднення на лоні Авраама, щоб спілкувати з Ісусом Христом, що
є головою насіння. “Авраамові ж виречено обітування й насінню його. Не
сказано: І насінням, як про многі, а як про одно: І насінню твоєму,
що єсть Христос. Коли ж ви Христові, то ви насіння Авраамове, і по
обітованню наслідники.” (Галат 3:16, 29, НС) Отже Авраамове насіння
почало ставити численне, як зорі на небі. Перший раз шістьдесять років потім,
коли апостолові Йоанові дано видіння написати послідну книжку Біблії, Одкриття,
те невідоме число з Авраамового насіння було виявлене як 144,000 членів,
що мали спілкувати з Божим Агнцем, Ісусом Христом. (Одкриття 7:1—8;
14:1, 3) Одначе так багато Жидів не увірувало в Ісуса Христа,[кінець 254 сторінки] Сина
Давидового й Насіння Авраамового, щоб були прийняті в нову угоду. Тільки
останок з природних Жидів, кілька тисяч, увірували й сталися духовими
синами Божими, дітьми його “жени”.— Йоана 1:11, 12.
9 Ось так ми
бачимо, що та служниця з якою Бог Єгова одружився через Закон-угоду
Мойсея, не видала насіння Авраамового. Бог відпустив її, як колись Авраам відпустив
Агару і її сина Ізмаїля. Закон-угода, з якою Бог був одружений, була
скасована й прибита на дереві, на котрому його Син Ісус Христос умер. (Колосян2:13, 14) Трицять сім років пізніще, в 70 році по Хр. земний
Єрусалим, що був символом відпущеної служниці, був знищений знов, цей раз
легіонами імперіялістичного Риму; а це був дальший доказ, що Божий суд
відпустив її. (Луки 19:41—44; 21:20—24) Проте він затримав свою правдиву
“жінку”, свою теократичну орґанізацію звиш, яку він тепер зробив плідною з многими
дітьми, згідно зі своєю обітницею.
10 Як же тоді Бог
Єгова доповнив те призначене число з Насіння Авраамового, коли природні
Жиди не видали потрібного числа віруючих? Цю рису святої тайни Бог тримав
у тайні через многі роки. Це сталося так: решта з потрібного числа
членів він узяв зміж нежидівських народів, народів світу. Ради цієї цілі Ісус
Христос, Насіння жени, мав не тільки “про-[кінець 255 сторінки]повідуватися між народами”, але також
і “увіруваний в світі.” По словам Даниїла 9:27, по упливі повного
тижня з років від часу охрещення й помазання духом Ісуса, коли він стався
Христом, ця риса тайни мала бути обявлена. Сім років від 29 року по Хр.,
приводить до 36 р. по Хр. У тому ж році апостол Петро, не
з багатиря кляси, був післаний проповідувати Язичникам, що в Ісуса
можуть увірувати і люди в світі. Під божественним проводом він був
післаний до Кесарії, увійшов у дім язичника (поганина),
і проповідував італійському сотникові Корнелію й всім іншим необрізаним
язичникам, яких він зібрав у своєму домі. Вони увірували в Петрову
проповідь про Ісуса. Після того, як і в Пятидесятницю, “святий дух зійшов
на всіх тих, що чули слово.” В докав цього, вони також почали розмовляти
чужими мовами, прославляючи Бога. Потому Петро велів їм охреститися
у воді, що символічно представляло їх посвяту Богові через вірування
в Ісуса Христа.— Діяння 10:9—48, НС.
11 Тепер ті
необрізані поганські нововірці, на яких жидівська багатиркляса дивилась як на
поганських собак, почали приходити на лоно Авраамове, Єгова, Більший Авраам,
сплодив їх як своїх духових дітей, як синів від своєї “вільної жени.” Вони
також були взяті в нову угоду. Від тепер те суборне “тіло Христове”, якого
Ісус є Головою, почало включати необрізаних поганських нововірців. І так
віруючі Жиди й ві-[кінець 256 сторінки]руючі язичники були зєдинені в одно “тіло Христа”,
і цим чином та довго захована риса святої тайни була розвязана. Після
того, як апостол Павло працював тяжко й терпів багато, щоб привести многих
необрізаних поган до зрозуміння цієї тайни, він сказав:
12 “Я, у моїм
тілі, доповняю недостаток горювання Христового за тіло його, котре є собор. Я
стався слугою собору по доморядництву Божому, даного мені про вас, щоб
проповідувати слово Боже, святу тайну Божу, закриту від минулих віків
і родів. Тепер же обявлену святим його, котрим Бог зволив обявити
багатство слави цієї святої тайни між народами. Це Христос в єдності
з вами, надія слави, його ми проповідуємо, наставляючи кожного чоловіка
у всякій мудрості, щоб нам представити кожного чоловіка звершеного
у Христі.”— Колосян 1:24—28, НС; гляди також Ефесян 3:4—9.
13 Прийнявши Ісуса
Христа за свою Голову, цей собор був прилучений до Насіння Божої жени
і стався другорядною частю того Насіння. У великім ворогуванні Вуж
і його насіння старалися знищити той правдивий христіянський собор, який
посідав чисту й неопоганену реліґію, почитання Бога Єгови, обявлене через Ісуса
Христа.
[Запитання для
вивчення]
1. Які риси Павло описав “святої тайни
благочестя”, і яку осторогу він дав відносно неї?
2. Чому Ісус потребував виправдання після його
смерті, і хто міг виправдати його?
3. Принісши у жертву своє тіло,
в якому тілі Ісус міг бути оправданий, і в якому тілі він воскрес?
4. Отже, коли Ісус народився у повному
змислі як насіння жени, і як Павло показує це?
5. Як Ісус обявляв себе своїм ученикам після
свого воскресення?
6. З чим Ісус вознісся і став перед
лицем Божим, і за кого він представив це?
7. Коли Ісус установив нову угоду, і коли
вона почалась “проповідувати між народами”?
8. Коли Божа жінка почала роджати інших членів з Авраамового насіння, і кілько із них постачив жидівський народ?
9. Що Бог зробив з “жінкою”, яка не
породила насіння, і як цей чин був обявлений?
10. Коли
в Ісуса почали “вірувати у світі”, і чому і як?
11, 12. (а)
Отже кого суборне “тіло Христове” почало включати? (б) Що Павло сказав про
святу тайну, яка була так довго закрита?
13. В який
спосіб собор стався другорядною частю насіння жінки, отже чиє ворогування він
стягнув на себе?
No comments:
Post a Comment